«Кличуть священників»: в Івано-Франківську зчинили скандал через оголених артистів на фестивалі», «Скандальний виступ ХЗВ: поліція відкрила провадження, а мер доручив освятити палац». З такими заголовками виходили новини минулого року після того, як епатажний гурт «Хамерман Знищує Віруси» виступив в Івано-Франківську.
Тоді про музикантів, які виходять на сцену практично голими (прикриваючи інтимні місця шкарпетками) дізнались навіть ті, чиє знайомство з українською музикою обмежується «Океаном Ельзи» і «Бумбоксом».
Минуло півтора року і концерт гурту анонсували у Луцьку. Втім, про те, що тут все буде скромніше і менш скандально чомусь було зрозуміло з самого початку. Ні тобі обурених заяв від міської влади, ні жвавих обговорень «високоморальних» хейтерів у фейсбуці. Та все ж жарт про можливе освячення «Гармидер ангар-stage» був найпопулярнішим.
«Богдан Павлович, а ви ТАКЕ слухаєте?»
– Оль, не страшно, якщо завтра в «Теревенях» (фейсбучна група «Теревені про Луцьк» зі 144 тисячами учасників) будуть сотні гнівних коментарів? – ловлю перед концертом організаторку, очільницю мистецького простору «Гармидер ангар-stage» Ольгу Валянік.
– Та ні, Луцьк набагато більше готовий до виступу таких екстравагантних гуртів, ніж інші міста Західної України. У нас люди розуміють і приймають сучасне мистецто. Взагалі будь-яка реакція – це добре. Навіть негативна. Гірше, якщо люди залишаються байдужими, - відповідає вона.
«І шо, то всі по прігласітєльним сюди прийшли? По квитках? А скільки стоїть? 300? Ого!» - раптом до організаторів підходить охоронець, на чию зміну припадають найцікавіші заходи в «Гармидер ангар-stage». Цікаво, що б він подумав, якби таки подивився концерт.
Публіка, яка збирається на «Хамерманів», більш-менш однорідна: дівчата без підборів і шуб та бородаті хіпстери (пробачте, якщо когось це слово ображає). Здається, тут діє віковий ценз. Тих, кому, принаймні, за 40, практично немає. Раптом помічаю в натовпі колишнього міського голову Богдана Шибу. Його часто можна помітити на концертах і заходах, але ж не на ТАКИХ.
– Богдан Павлович, а ви таке слухаєте? – не приховую свого здивування.
– Не слухаю, я все-таки трохи старорежимний, - сміється він, - Але мені важлива реклама цього творчого простору, а тут скандальні речі навіть корисніші, ніж якісь класичні.
«Тільки в Луцьку ми змогли купити такі ах**нні колготки»
Оголошувати гурт на сцену виходить луцький активіст і актор театру «Гармидер» Дмитро Безвербний. Виходить у чорній футболці і… білій весільній сукні. У такій класичній, з мереживом і блискітками, що виглядає, як торт. Каже, в Луцька – перший шлюбний вечір з гуртом «Хамерман знищує віруси», тому й дрес-код відповідний.
«Сьогодні ми всі втрачаємо цноту», - оптимістично заявляє ведучий.
Сам же гурт не змусив себе довго чекати. «Традиції» починати концерт щонайменше на годину пізніше, на щастя, не дотримались. Володимир Пахолюк та Альберт (Олег) Цукренко виходять в явно скромнішому одязі, ніж це було у Франківську.
«Це костюми живих легенд», - пояснюють.
На музикантах – халати «в квіточку», «сімейні» труси (дівчина з залу раптом вигукує, що має такі ж), коричневі колготи «в рубчик» і яскравий мейкап.
«Тільки в Луцьку ми змогли купити такі аху**нні колготи за 55 гривень. Ви маєте дякувати Богу, що народились саме тут», - запевняє вокаліст Володимир Пахолюк.
Публіка вибухає оплесками і криком. Власне, так було щоразу, коли гурт співав свої зовсім нецензурні хіти «Жива істота», «Україна – це ми» і «Турнічок». Кому цікаво – погугліть слова :) Публікувати їх тут трохи некультурно.
На пісню «Толстєть аху*нно» «Хамермани» кличуть на сцену усіх, хто має зайву вагу. Одразу не погоджується ніхто.
«А у вас непогана самооцінка, скажу я вам» - сміється вокаліст.
Врешті невелика сцена заповнюється людьми. Виходять навіть ті, в кого і натяку на зайву вагу нема. Люди зливаються в шаленому танці, підспівують у мікрофон і, здається, зовсім не соромляться недосконалих нот. З «Хамерманів» стікає піт і косметика.
Під кінець концерту лідер гурту Володимир Пахолюк врешті робить те, чого від нього чекали з самого початку – показує сідниці, тримаючи труси, які сповзають більше, ніж потрібно. Публіка заходиться оплесками.
«Дупа, як символ протесту. Інколи немає іншого методу, окрім як показувати жопу», - каже він.
А потім серйозно додає: «З нас всіх дуже довго намагались зробити біороботів, як в романі «1984» (антиутопія англійського письменника Джорджа Орвелла, - ред.). Нарешті ми відчуваємо, що у нас є доріжка до свободи. Саме такі вільні острівці ми будуємо в тому числі і цими піснями. Це все про бажання бути вільними».
Вільними цього вечора були всі: ті, що витанцьовували під матюки, ті, що обіймались з мокрим від поту животом Альберта на автограф-сесії і ті, що не соромилися розказати рідним, на ЯКОМУ концерті щойно побували.
***
І поки я думала, як закінчити цей репортаж, раптом дзвінок – на екрані: «Шиба Богдан Павлович».
– Чесно зізнаюсь. Я був дуже оптимістично налаштований на початку, а в результаті мене вистачило рівно на половину першого номера. Це шок якийсь. Попереджати ж треба. Дівчата так мені м’яко розказали перед концертом. Ну це просто дурдом. Я… як то літературно сказати…
– Здивувались, - підказую.
– О, так, я був здивований, - сміється він.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
