Берегти власні кордони, бути впевненими у собі, знаходити точки дотику з батьками, знати, що таке булінг і сексуальне насилля. Цьому вчать у луцькому комунікативному клубі для підлітків та їхніх батьків «Думай. Дій. Досягай».
Чотири роки тому його створили двоє психологинь Світлана Сасюк і Тетяна Романова. Відтоді в рамках клубу постійно відбуваються як одноразові тренінги, так і серійні навчання, покликані дати дітям та дорослим знання для щасливого й безпечного життя у суспільстві. Як це працює, дізнавався «Перший».
Вберегти від «Синіх китів»
Психологиня Світлана Сасюк каже, що ідея проводити тренінги і лекції для підлітків витала давно. Окремі заходи організовували, але до систематизації цієї справи спершу руки не доходили. Коли ж чотири роки тому заговорили про поширення небезпечної гри «Синій кит» (мережева гра, кінцевою ціллю якої є доведення підлітка до самогубства, – ред.), стало зрозуміло – пора щось робити з цим.
«Тоді батьки активно шукали тих, хто вирішить проблему. Але це трохи ілюзія. З небезпеками ми стикаємося щодня, і нівелювати їх не завжди можна. Натомість можна дати дітям інструкцію, знання про те, що буває і як цього уникнути. Убезпечити іншим способом, аніж превентивно, неможливо», – переконана співзасновниця клубу.
Очільниця ювенальної превенції на Волині Інна Остапович, каже, добре, що громадські організації долучаються до профілактичної роботи, адже окрім цього правоохоронці розкривають злочини за участю неповнолітніх або відносно неповнолітніх, притягують винних до відповідальності. Присвятити ж весь робочий час просвітництву вони не можуть. Тим часом проблем у вихованні молоді вдосталь, особливо бракує сексуальної освіти, - каже поліціянтка.
«Співпраця з громадськими організаціями - це дуже круто. Зокрема, з цим комунікативним клубом ми маємо спільні проєкти з кінця 2017 року, відколи підписали меморандум. Це додаткова рушійна сила. Чим більше організацій займаються просвітництвом та профілактикою, тим краще. Умовно, поліція може прийти у школу і провести захід для двох-трьох класів, а громадська організація може шукати інші формати, працювати більш індивідуально», - пояснює начальниця сектору ювенальної превенції ГУНП у Волинській області Інна Остапович.
Від булінгу за 2,5 роки офіційно постраждало 9 дітей. Мова йде про випадки, відомі поліції. Жертвами домашнього насилля у 2021 році стали 40 дітей.
Також у 2019 році до суду передали 8 справ про сексуальне насилля, у 2020 - 9, у 2021 - 10. Мова йде про потерпілих дітей віком 13-17 років.
Батьки мріють про дитину-лідера, але це не завжди робить її щасливою
Зараз у клубу – два напрямки роботи. Один із них – розвиток так званих soft skills (стресостійкість, комунікабельність, медіаграмотність, надання першої психологічної допомоги, прийняття свого тіла, взаємодія з батьками тощо).
«Я вважаю, що для ментального здоров’я людини зокрема і нації загалом вони необхідні», – розповідає Світлана Сасюк.
Інший напрямок – соціальні проблеми: булінг, домашнє і сексуальне насилля, безпека в інтернеті.
«Остання дуже актуальна зараз, адже часто діти розповідають про спроби виманити у них щось, в тому числі оголені фото, і подальші погрози поширити це публічно. Батькам про це розповідають вкрай рідко, але не говорити про це боляче і небезпечно», – каже психологиня.
«Не лише насилля, а й загалом сексуальне просвітництво – хороша тема, з якою ми часто працюємо. Багато людей ще живуть у світі, де секс – табу, а така позиція може бути небезпечною», – додає вона.
Проблеми, з якими стикаються підлітки, не залежать від часу, епохи, країни, достатку, наявності чи відсутності соціальних мереж (за невеликим винятком), – наголошує Світлана Сасюк. При цьому діти зазвичай не хочуть просити допомоги у батьків, адже основне завдання підліткового віку – бунт і сепарація. Часто у стосунках між дітьми і батьками немає достатнього рівня близькості.
«Теми знаходять нас самі. Часто під час одного тренінгу діти ставлять питання на іншу тему, і ми розуміємо – про це варто розповісти. Також у мене двоє дітей, які підкидають ідеї. Та навіть далеко ходити не треба. Відкрий фейсбучну групу «Наш Луцьк» і побачиш, що болить суспільству.
Окрім цього, моніторимо, чи є запит на якусь тему, запитуючи у наших підписників у Фейсбуці. Це про дорослу аудиторію. У дітей запитуємо в Інстаграмі. Під час однієї такої сесії нам прийшло більш ніж 300 повідомлень від підлітків. По них можна два роки робити тренінги», - розповідає Світлана Сасюк.
Школи частіше просять провести заходи на соціальні теми: безпека, булінг, лихослів’я (несподіваний рекордсмен по запитах минулого року). Батьки – на особисті теми: сексуальність, емоційний інтелект, керування емоціями.
Інколи бачення батьків, вчителів і тренерів не співпадає: «Найчастіший запит останнім часом – розвиток лідерських якостей. Це модна тема, але я поки відмовляюсь з нею працювати. Лідерство не потрібне усім, воно не робить людину щасливою, якщо у неї немає такої потреби. Я за розвиток особистого потенціалу. Якщо людина є класним виконавцем, нехай працює у цьому напрямку».
Одного разу батьки відправили дитину на тренінг, аби переконати, що навчання в обраному ними коледжі – хороше рішення. Натомість підліток прийшов до думки, що це йому непотрібно. Батьки були обурені. Також часто є опір темі сексуального насилля.
«Школа просить прийти «щось розповісти». Ми кажемо, що зараз є можливість безкоштовно провести тренінг про сексуальне насилля, а відповідь: «Ні-ні, цього не треба. Сексуального насилля у нас немає». Але чекайте. Якщо воно у вас вже є, вам у поліцію, а не на тренінг. А якщо немає, це прекрасна нагода зайнятися профілактикою.
У суспільстві є стигма. Більшість думає, що сексуальне насилля – це буквально зґвалтування, статевий акт, але не думають, що підіймати спідницю дівчинці у школі – це теж сексуальне насилля. Або розповідаєш принцип «Моє тіло – моє діло», дитина потім його переповідає, а батьки: «Що? Кого ти слухаєш? До 18 років твоє тіло – моє діло!» – наголошує психологиня.
Також через страх батьки уникають теми підліткових самогубств. Хоча в рамках «Школи дитячої безпеки» був семінар, присвячений депресіям і суїцидам. Тоді він зібрав багато схвальних відгуків.
Тренінги, лекції, семінари у клубі «Думай. Дій. Досягай» – це напрацювання його засновниць, результат професійних навчань, які проходять Світлана Сасюк і Тетяна Романова. Інколи вони використовують розроблені і схвалені Міністерством освіти та науки матеріали. Час від часу запрошують інших спікерів. Наприклад, юриста Віктора Вальчука, який працює з темою домашнього насилля.
Читати також: Власний youtube-канал у 8 років. Хлопчик із волинського села вчить компостувати сміття
Знання можуть бути безплатними. Але не завжди
Клуб проводить одноразові заходи на запит батьків чи шкіл (окрім луцьких, співпрацювали з київськими навчальними закладами), а також серійні, коли в рамках одного проєкту відбувається багато семінарів чи тренінгів. Наприклад, «Школа дитячої безпеки» – це 22 години тренінгів, серія занять про тіло – 6 тренінгів про фізичне і ментальне здоров’я. Тривалі проєкти зазвичай реалізуються за підтримки поліції, міського управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також грантових організацій.
Скільки всього заходів вдалося організувати за чотири роки, тут не рахували. Як мінімум, щонеділі клуб проводить тренінги для дітей, раз на два тижні збирається батьківська група. Додатково – тривалі проєкти, які можуть вестися паралельно.
Зазвичай на одному тренінгу – до 20 учасників. Якщо мова йде про школу, це один клас. Втримати увагу й активну участь більшої аудиторії практично неможливо, – запевняє психологиня.
Інформацію про майбутні заходи поширюють на сторінці у Фейсбуці «Думай. Дій. Досягай – комунікативний клуб для підлітків і їх батьків», а також через організації-партнери – державні і муніципальні служби, які підтримують конкретний захід.
Платну рекламу у соціальних мережах засновниці клубу не замовляють, бо кажуть, що завдяки «сарафанному радіо» відвідувачів не бракує.
«Ми зацікавлюємо дорослу аудиторію, а не дитячу, адже в першу чергу потрібен запит від батьків. Але часто діти, потрапивши на перший захід, просять взяти участь і в майбутніх. Їм подобається, що тут їх чують і не оцінюють, вони мають право висловити будь-яку позицію і не бути за це приниженим», – пояснює Світлана Сасюк.
Частину подій оплачують батьки. Участь вартує 50 – 150 гривень, залежно від події. При цьому одне місце залишають благодійним.
«Завжди кажу: якщо ви знаєте родину, якій це потрібно, але яка не має коштів, пишіть мені. Певні прошарки населення не можуть оплатити навчання, але той же булінг, насилля для них ще більш актуальні, ніж для забезпечених людей. Ми за те, щоб міг бути присутнім той, хто хоче, а не тільки той, хто здатен заплатити», – каже Світлана Сасюк.
Бажаючи зробити свої заходи ще доступнішими, майже три роки тому співзасновниці клубу створили громадську організацію «Ми Вільні». Це дозволило брати участь у грантових проєктах, а відтак – організовувати безплатні тренінги.
Грантодавців шукають на платформах «ГУРТ», «Простір», а також відстежують можливості на сторінках ГО, які розподіляють гранти від більших організацій. Серед таких – Український жіночий фонд. Моніторять пропозиції міжнародних організацій, наприклад IREX. Зрештою, коли час від часу береш участь у таких проєктах, потрапляєш у розсилку і першим дізнаєшся про нові можливості. Усі грантові заявки пише донька Світлани Дарина, яка активно долучається до життя клубу.
Приміщення ж для заходів найчастіше надають школи і бібліотеки. Останні зацікавлені в тому, щоб перестати бути лише книгозбірнями і стати натомість хабами – місцями, де постійно щось відбувається.
Читати також: Молодіжний центр «Дід Юхим». Як у селі біля Луцька рятують підлітків від нудьги
Діти на підлозі – значить, і тренер там
Світлана Сасюк каже, що зробити такі заходи для дітей цікавими можна лише через гру – це їхній основний шлях пізнання.
«Дітям неважливо, хто ти, які в тебе регалії. Вони вірять, якщо з ними говориш з позиції «рівний-рівному». Умовно, ти не прийшов розповісти, чому лихословити – це погано, а пояснюєш, чому вони це роблять. Навіть на фізичному рівні потрібно бути рівними. Якщо діти сидять на землі, то і я сиджу. Якщо вони на кріслах, то і я сиджу на кріслі. Небхідно бути серед них. Давати те, в чому діти відчувають потребу», – пояснює психологиня.
Вона не сподівається, що тренінги приносять глобальні зміни у життя усіх учасників. Для цього, каже, треба більш глибока робота – жодне навчання не дає змін тут і зараз.
«Але це поштовх подумати. Ми даємо інформацію, а далі – справа дітей і батьків, що вони робитимуть з нею. Я вважаю, якщо з 10 підлітків один взяв наші інструменти і використовує – це вже успіх», – розповідає вона.
«Ціль – дати дітям новий досвід, озброїти їх інформацією, щоб у випадку небезпеки, вони розуміли проблему і могли їй протидіяти. Коли дитина змалку знає, що бити – це не виховувати, а чинити насильство, вона буде розуміти, що не винна в цьому. Що не вона «погана, бо її б’ють», а тато чи мама не вміють контролювати власні емоції.
Коли дитина розуміє, що таке булінг, більша вірогідність, що вона цього не робитиме. Наша ціль – запобігти таким речам, а також дати інструменти, які допоможуть краще взаємодіяти з соціумом, бути більш впевненим, щасливим», – запевняє співзасновниця клубу.
В майбутньому тут хочуть створити школу для батьків підлітків, аби навчити їх свідомому батьківству. Зокрема, уже розроблена навчальна програма. Тепер справа – за вирішенням фінансових та організаційних питань.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
