Із 11 грудня 2019 року у Луцьку проїзд в громадському транспорті буде оплачуватися винятково електронними картками. Міська влада була категоричною у своїх заявах, проте напередодні «часу Ч» таки дали задню і відтермінували повний перехід на е-квитки ще на тиждень.
Для лучан таке покращення умов проїзду почалося далеко не із приємного. Стояли у чергах за картками, не розуміли, де їх можна купити і як поповнити, досі не знають, що відповідати немісцевим на питання, а як же їздити їм?.. Та все ж більшість змирилася з аргументами чиновників: для того, щоб навести лад з міським транспортом, треба потерпіти.
«Навести лад» в розумінні тих самих чиновників – нарешті побачити прозорий підрахунок пасажирів і вивести фінансову діяльність перевізників «з тіні».
«Навести лад» в сподіваннях лучан – зменшення вартості за проїзд, чисті та не запхані пасажирами автобуси, продумані графіки і чемні водії.
Ми спробували проаналізувати ситуацію і зрозуміти, на яке реальне «наведення ладу» із громадським транспортом Луцька можна розраховувати.
Хто не пам’ятає минулого…
Про електронну оплату в громадському транспорті Луцька говорять не перший рік. Та зараз справа активно зрушила з місця: провели конкурс і вибрали фірму, яка буде займатися впровадженням та обслуговуванням такої системи, у транспорті встановили перші валідатори, продали лучанам уже 89 тисяч карток… Чи можливо, щоб на цьому етапі проект зірвався?
Історія Луцька, на жаль, пам’ятає не один випадок, коли хороші ідеї закінчувались нічим. Навіть після засвоєння бюджетних коштів.
Наприклад, попередня «транспортна революція», яку у 2007 році в Луцьку запровадила команда міського голови Богдана Шиби. Під лозунгом «місто має заробляти гроші», у приватних перевізників забрали «найжирніші» міські маршрути – №15 та 9 і віддали комунальному «Луцькому підприємству електротранспорту» (ЛПЕ).
Придбали більше 40 автобусів «Богдан» у лізинг за 20 мільйонів гривень. Та бізнес виявився… збитковим. Бо якщо приватні перевізники вели діяльність «у тіні», в комунального підприємства додалися додаткові витрати у вигляді «чистих» зарплат, додаткових посад кондукторів тощо. І замість надприбутків довелося навпаки – дофінансовувати ЛПЕ з бюджету (лише в перший рік – 20 млн грн).
Зрештою, ідея обернулась на великий «пшик». За лізинг місто розрахувалось, проте заборгували відсотки, і усі 40 автобусів «арештували». Вони досі іржавіють в міському депо… Лучанам цей прикрий випадок подали як проект боротьби за екологію, купили бувші у вжитку європейські тролейбуси і пустили їх на маршрут №15. Про те, скільки мільйонів місто витратило на хорошу ідею мати комунальні маршрутки, ніхто не згадує. І відповідальності за розтрату тих мільйонів ніхто, звісно, не поніс.
Є й інша, свіжіша історія. У березні 2017 року для луцького транспорту уже купували валідатори (пристрої для електронної оплати). Витратили більше мільйона гривень. А потім… списали. Пояснили, що обладнання застаріле, не працює так, як планувалося і «перевели стрілки» на попередню владу. Про те, щоб хтось ніс матеріальну відповідальність, звісно, не йшлося.
Нова «революція». Вибрали дорогого
Стати оператором електронних перевезень виявило бажання два претенденти: луцька компанія «Візор-МАК» (яка попередньо встановлювала систему навігації у громадському транспорті міста) та молдавсько-турецький тандем фірм Paynet Services і Kent Kart Ege Elektronik. Перемогу отримали іноземці.
При цьому фінансові пропозиції у «Візора» були очевидно вигіднішими: вони планували забирати із проїзду лише 2% у той час, як іноземні претенденти – 10%. Крім того, обладнання «Візора» коштувало близько 20 тисяч гривень, в іноземців – від 137 тисяч…
Ідеї хочуть грошей
Для чого ми згадували на початку статті про історії провалів у транспортних «революціях»? Для того, щоб показати: успіх у будь-якій справі можливий, якщо хороша ідея підкріплена надійним та толковим виконавцем, а також – чітким фінансовим розрахунком. Проте і цього разу у міської влади таких розрахунків немає. Бо для них потрібна базова цифра – реальний пасажиропотік у місті. А такої цифри немає.
Представники влади погоджуються: без чіткого розрахунку не відомо, чи за нових правил вдасться знизити тариф, чи навпаки – доведеться підвищувати.
«Ми розуміємо, що тариф повинен бути економічно обґрунтований – більший він чи менший насправді – покаже тільки справжній облік», – коментує директор Департаменту економічної політики міської ради Борис Смаль.
До речі, прагнучи наслідувати хороший приклад Європи у якості перевезень та зручній системі оплати, ми забуваємо про ще один показник – вартість. Проїзд у громадському транспорті в європейських країнах коштує в рази дорожче, ніж в Україні. І для того, щоб у нас теж автобуси були новими та затишними, а водії – з «білими» зарплатами і соціальними гарантіями, луцького тарифу у 6 гривень ніяк не вистачить.
Чи вартує проїзд 6 гривень? Давайте рахувати
Лучани часто нарікають на маршрутки, які «риплять», протікають і, здається, розвалюються на очах. А ще – на водіїв, які в погоні за пасажирами влаштовують посеред міста шаленні ралі, а в спілкуванні зі своїми клієнтами не завжди толерантні.
Перевізники мають на те свої пояснення: бізнес давно не дає таких прибутків, щоб купувати нові автобуси («найсвіжіші» на луцьких дорогах, до речі, 2012 р.в.), а обов’язок водія – кермувати транспортом, натомість він виконує ще функції кондуктора, автомеханіка, прибиральника і довідкового бюро… Та для пасажирів усі ці причини – лише об’єктивно поганий сервіс. Через який міські мешканці і представники транспортного бізнесу у Луцьку давно опинилися по різні сторони барикад.
«Вони знахабніли і гроші лопатою гребуть», – переконана більшість лучан, і не вірить у слова перевізників, які стверджують: стовідсоткова електронна оплата за проїзд – смерть для їхнього бізнесу.
Ми поспілкувалися з кількома водіями автобусів і потросили розказати про їхню «математику».
Усі вони стверджують: нові правила невигідні перевізникам і роблять їхній бізнес збитковим. Причин кілька. З одного боку, для перевізників зменшується вартість проїзду: 10% від 6 гривень відтепер буде забирати «Сіті Кард». З іншого боку, усі зарплати мають стати «білими», а це – втричі більше навантаження.
|
Що це означає в конкретних цифрах? Ми склали бізнес-план для одного автобуса. ✔️ Вартість автобуса в лізинг – 2 млн грн. Якщо кошти потрібно повернути за 5 років, то щомісяця необхідно сплачувати по 83 350 грн. Плюс 20% річних означають іще 33 350 грн на місяць. Разом – 116 700 грн. ✔️ На пальне для одного автобуса в день йде близько 2500 грн, тобто 75 000 грн на місяць. ✔️ Обслуговування автобуса (не враховуючи капітального ремонту) – іще мінімум 10 000 грн на місяць. ✔️ Для безперебійного руху одного автобуса за графіком потрібно троє водіїв. Зарплата, на яку можна знайти працівників для такої роботи повинна бути щонайменше 15 000 грн, а разом із податками виходить близько 19 500. Тож фонд заробітної плати водіїв (не враховуючи працівників, які повинні виконувати адміністративні функції) – 58 000 грн. Загалом виходить, що для роботи одного автобуса «в нуль» потрібно щонайменше 260 200 грн. Врахувавши також 10%, які відтепер з кожного проїзду забиратиме «Сіті-Кард», перевести пасажирів в місяць потрібно на загальну суму 286 000 гривень. Це ➡️ 47 670 пасажирів на місяць, ➡️ або 1 589 пасажирів на день, ➡️ або 177 пасажирів на один рейс. Чи є такий пасажиропотік у Луцьку? Перевізники кажуть, що як мінімум – вдвічі менший (в середньому – 600 пасажирів на день). |
* * *
Через те, що міській владі так і не вдалося домовитися із перевізниками, із середи, 11 грудня, на вулицях Луцька залишиться третина усіх автобусів. Решта відмовились встановлювати систему електронної оплати і зійшли з дистанції.
Влада називає таку позицію перевізників шантажем. Перевізники називають владу нерозумною і показують цифри, чому «виходити з тіні» з вартістю проїзду 6 гривень для них збитково. Та як би хто не називав ситуацію, схоже, місту загрожує транспортний колапс.
Якщо із нього вдасться знайти вихід – лучани побачать прозорий тариф (не факт, що менший від існуючого, але точно прозорий) і отримають більш комфорний проїзд. Чи входить до поняття комфортного проїзду нові автобуси, зручні рейси та приязні водії? Поки лучани отримують лише спокій під час проїзду без набридливого тицяння готівки у плече – «Передайте, будь ласка»…
Якщо ж не вдасться взяти ситуацію під контроль – відмова від проекту буде коштувати 50 мільйонів, за які доведеться викупити у «Сіті Кард» все обладнання та програмне забезпечення.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
