Юрист і лучанин Андрій Осіпов написав книгу – соціальний роман «З особливою жорстокістю». У розмові з Першим він розповів, що книгу уже за кілька днів можна буде купити у Луцьку, а Осіпов уже пише наступний твій про пригоди адвоката Никанора Скрипника.
– Андрію, чому вирішили написати книгу?
– Робота адвоката позначається на характері і світогляді. Відбувається професійна деформація. Тому написання цієї книги – це певна терапія для мене. Аби поділитися пережитим, думками, емоціями.
По-друге, я вважаю, що адвокати мають що сказати суспільству. І вони повинні це робити. Вкотре у цьому переконався, коли у 2017 я проходив річне навчання у проекті «Адвокат майбутнього».
Тому моя книга – таке собі спонукання колег писати. Ба навіть започаткувати в Україні такий вид літератури – адвокатська проза чи що… Щось на кшталт творчості Ерла Стенлі Гарднера.
(Е.С.Гарднер (1889-1970) – американський класик детективного жанру, за професією – адвокат. Став знаменитим завдяки серії книг про пригоди адвоката Пері Мейсона - ред.).
Третя причина – найбільш глобальна. Це заклик до суспільства. Мій роман великою мірою присвячений проблемам стосунків батьків і дітей, проблемам дорослішання і взаємодії з соціумом… Є проблеми, яких можна було б уникнути, якби батьки і діти краще розуміли один одного. На щастя, Україна зараз уже активно рухається в питанні подолання булінгу (від англ. bully — залякувати, цькувати, задирати – ред.). Але коли я починав цю книгу – у вересні 2017 року – про це не ще не говорили так активно. У книзі «між рядків» є багато про підліткову злочинність і її причини.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «За Луцьком не маю особливого суму, бо не розпрощався з ним назавжди», - Андрій Осіпов
– То все таки, це детектив чи щось інше?
– Це скоріш соціальний роман. Навряд чи правильно називати детективом книгу, де про вбивцю стає відомо на 10 сторінці.
– Вас хтось надихав?
– Одна з моїх улюблених книг – «Рукопис, знайдений в Сарагосі» Яна Потоцького. Ця книга – це по суті збірка оповідань. Мені хотілося щось подіне зробити. Звісно, у мене нема того таланту, але конструкція подібна. Одне можу гарантувати – писав я її щиро.
– Події пов’язані з Луцьком? Чи є у книзі реальні особи?
- Ні, будь яке співпадіння з реальністю – випадкове. Не має жодних аналогій щодо справ, які були в моєму провадженні чи у моїх колен. Тому прошу не ототожнювати ні х ким з лучан. Це з одного боку. А з іншого – у книзі, звісно, я використав власний досвід, власні професійні враження.
А щодо того, чи пов’язані події книги з Луцьком, то можете це самі зрозуміти з фрази, якою починається оповідь: «Ці події відбулися у 2006 році у західноукраїнському місті Любартове…».
ЧИТАТИ ТАТОЖ: Андрій Осіпов: «Лучани мають таку владу, на яку заслуговують»
– У Луцьку уже висловлюють впевненість, що ви привезете свій роман для презентації у рідне місто.
– Поки що із впевненістю можу сказати хіба що те, що з середи, 3 квітня книгу можна буде купити у книгарні Волинської обласної друкарні на проспекті Волі, 27. А щодо презентації, то поки що не маю впевненості, що знайду час на пропокампанію. Все ж робота у мене забирає увесь час. Хіба що зможу це зробити у Луцьку, коли приїду на Великодні свята провідати маму… До того ж уже маю запрошення взяти участь у літературному фестивалі, який цьогоріч має проводитися у Луцьку.
– Чи плануєте продовжити літературну творчість?
– Вже розпочав роботу над другою книгою. Є план, є навіть кілька сторінок написані. Це буде продовження пригод адвоката Никанора Скрипника. На заваді – той же брак часу. Сподіваюся, влітку, у відпустці візьмуся за книгу активніше.
Розмовляв Юрій РИЧУК
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
