Прямий ефір «Луцького радіо»

Луцьк читає. Книжкові пристрасті актора Дмитра Безвербного

Луцьк читає. Книжкові пристрасті актора Дмитра Безвербного
Дмитро Безвербний

Дмитро Безвербний, актор театру «Гармидер», журналіст та громадський діяч, захопився літературою у школі, адже його класна керівничка була вчителькою зарубіжної літератури і змогла навчити «бачити сенси» в книгах. Українську ж літературу почав читати вже в університеті, саме тоді по-новому побачив Шевченка, не як дядька з вусами, а як людину, чиї твори дуже актуальні й нині.

Разом з фестивалем «Фронтера» інтернет-видання «Перший» знайомить вас з цікавими луцькими книголюбами і їх найулюбленішими книгами.

Незважаючи на доволі напружений життєвий графік, Дмитро читає ледь не щодня. Намагається виділити час перед сном, а також завжди носить книгу з собою. Тож маючи навіть 15 хвилин, очікуючи на зустріч чи репетицію, може почитати.

На питання, що для нього книги, відповідає цитатою Івана Франка: «Книги – морська глибина, хто в них пірне – аж до дна…». Каже, що читаючи цікаві сюжети, збагачується емоційно та інтелектуально, відчуває внутрішній катарсис.

Довідково. Уже 4-6 жовтня у Луцьку відбудеться ІІ Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера», однак організатори зазначають, що насправді «Фронтера» - це не лише три фестивальні дні, а платформа для згуртування людей, які працюють в сфері літератури або цікавляться книгами та розвитком культури в Україні. Саме тому планується низка подій протягом року та спеціальних інформаційних проектів, серед яких рубрика «Луцьк_читає». Щопонеділка ви можете дізнатися, що читають люди, які ходять з вами одними вулицями, та, можливо, обрати якусь книгу й для себе.

За словами Дмитра Безвербного, йому було доволі складно обирати кілька книг для розмови, адже насправді є багато творів, які його зачепили.

Грицько Чубай «П’ятикнижжя»

«Це перший поет, який мене захопив. У театрі ми ставили його поему «Вертеп», і я зрозумів, як глибоко він пише. Перший рік після купівлі книги ледь не щодня зачитувався поезіями. Я взагалі знав про Тараса Чубая (син поета, лідер гурту «Плач Єремії», - ред.), і не підозрював, що був ще один Чубай. Я маю улюблені вірші, завжди обираю його на поетичні вечори. Він для мене стовп покоління. А його тексти у піснях сина звучать по-особливому».

Кость Москалець

«Це один з улюблених сучасних авторів. Почалося моє захоплення з його щоденника «Келії Чайної Троянди». Її порадила подруга, і я нічого не очікував від книги, але вона мене вразила. Саме з Москальця почалася моя любов до української літератури. Він філософ. Під час читання іноді навіть виписував в зошит слова, аби згодом дізнатися їх значення. Його книги – інтелектуальні, а ще він відкрив для мене багато інших хороших письменників. До речі, поезія у нього теж хороша. Я був здивований, що саме він автор пісні «Вона» згаданого «Плачу Єремії».

Олег Лишега «Поцілунок Елли Фіцджеральд»

«Цей автор теж філософ, як і Кость Москалець, а ще він – позитивіст, людина великої радості. Мені пощастило кілька разів з ним поспілкуватися, і це дуже приємні спогади. Він людина сповнена життєвої мудрості. Його твори – це східна, українська, індіанська та космічна мудрість, втілена в словах.

Ця книга частково автобіографічна – тут ідеться про андеграундний Львів. Місто зображене не консервативним, а з душею. Це така собі машина часу під цікавим кутом зору.

До речі, усі ці три книги я щороку перечитую та знаходжу щось нове».

Габріель Гарсія Маркес «Очі блакитного пса»

«Я дуже люблю магічний реалізм. Це один з улюблених напрямків в літературі, можливість втекти в інші світи і пофантазувати. Ці історії водночас реальні та нереальні. В мене був період, коли я купив у Білорусі ледь не усього Маркеса. Обрав збірку «Очі блакитного пса», адже дуже люблю й саму історію. Вона про кохання, коли дві близькі людини знайшли одне одного у снах, але в реальності були не знайомі. Тож вони придумують пароль: «Очі блакитного пса», аби знайти одне одного у місті. Це маленький текст, але переповнений сенсами. Я вважаю, що Маркеса треба читати усім, хоча шкода, що в Україні його мало перекладали».

Міленко Єрґович «Іншалла, Мадонно, іншалла»

«Ще одна книга з магічного реалізму. Насправді саме з неї я почав читати балканських авторів, і чудово, що зараз їх почали активно перекладати в нас. Це доволі цікавий автор, який у своїх книгах описує війни на Балканах. У цій Міленко Єргович вписує пісні з Корану в історії простих людей. Це, якби взяти, до прикладу, «Ой чий то кінь стоїть» та написати історію дівчини і хлопця. Там багато оповідань, які пов’язані з війною, але навіть саме слово майже не вживано. Він показує усе це через людей та їх переживання. Він майстер задавати настрій через різні літературні прийоми.

А ще я читаю балканських авторів, адже вони пройшли схожий, як ми, українці, шлях. Вони вже все пережили, і війни в тому числі. Тому їх романи – рефлексії, які допомагають сприймати події у нас».

* * *

Якщо і ви багато читаєте та хочете стати героєм рубрики, пишіть «Першому» або на сторінку фестивалю «Фронтера» у Фейсбуці. Читайте хорошу літературу разом з нами!

Організатори «Фронтери»: Мистецьке об'єднання «Стендаль», Департамент культури Луцької міської ради, громадський діяч Роман Бондарук.


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина У Модерн-Експо - новий ринок: облаштували перший магазин на Кіпрі
Наступна новина Важать до 17 кілограмів: волинський фермер виростив поле кавунів
Останні новини
Схожі новини