Василь Притулюк – лучанин, віднедавна працює у Книгарні «Є». Розповідає, що читати почав доволі пізно, вже в університетські роки. Спочатку відкрив для себе Стівена Кінга, а вже потім почав читати й інші книги. Зокрема, часом повертається до класики, адже у свій час це пропустив. Каже, що зараз надає перевагу «сильним художнім книгам».
Разом з фестивалем «Фронтера» інтернет-видання «Перший» знайомить вас з цікавими луцькими книголюбами і їх найулюбленішими книгами.
«В мене немає улюблених книг. Зате є ті, які добряцько вплинули на мій світогляд та від яких досі залишається післясмак», - розповідає хлопець. Пропонуємо його добірку книг.
«Похований велетень» Кадзуо Ішігуро
Ця книга переносить до долини стародавньої Англії просякнутої імлою, яка має магічний вплив на людей – вона стирає їхню пам’ять. Літня пара, живши з односельчанами в колективній амнезії, одного дня задається питанням: чи є в них діти? Розмірковуючи над цим та пробуючи видобути з пам’яті потрібні спогади, вони доходять до висновку, що мають сина, який мешкає у сусідньому селі. Отож, вони вирушають в подорож, щоб побачитися з ним.
Їхній шлях - це ціла історія, протягом якої автор виводить дві основні теми для роздумів: пошуки формули миру в посттравматичному суспільстві з успадкованим бажанням помсти і гнівом та питання любові і прощення до близьких. Мене досі не відпускає міфічний світ цієї книги, яка є меланхолійною, атмосферною та проникливою. Усім, хто любить читати вдумливу літературу та бажає знайти відповіді на свої питання, рекомендую.
До речі, «Похований велетень» зараз є доволі актуальною книгою для українців, а особливо для нас, волинян.
«Мистецтво любові» Еріх Фромм
Книга, яка змінила моє відношення до любові. В деяких випадках просвітлила, в деяких зміцнила мої переконання, але в сумі справила значний вплив на моє сприйняття світу. «Мистецтво любові» - це філософська праця, написана в добу розвитку капіталізму та поп-культури. Саме ці два критерії займали (і досі займають) панівну роль у формуванні відношення та уявлення про любов.
Біда в тому, що згодом така любов призводить до зростання загальної кількості розлучень, розчарування, апатії, самотніх людей та навіть війн. Фромм виділяє декілька об’єктів любові, а саме материнську, братню, еротичну, любов до Бога та любов до себе. Без бодай одного об’єкта любові, на його думку, ми не зможемо любити.
Тому вважаю, ця книга повинна бути прочитана кожним у свідомому віці. Навіть якщо ви любите і остаточно осягнули сутність любові, прочитати цю книгу вам не завадить. А якщо у вас є друг, який щоразу закохується з першого погляду і дарує на перше побачення великий букет квітів, дорогі цукерки та сертифікат в «Жасмін» своїй Афродіті, ви знаєте, що подарувати йому на його черговий самотній День Народження.
«Історія, варта цілого яблуневого саду» Максим Дупешко
Це дебютна і на цей момент єдина книга письменника з Чернівців Максима Дупешка. Одного дня прогулюючись на Сад-горі, автор знайомиться зі старим чоловіком, який розповідає йому історію життя, на тлі якого простежується історія Чернівців з міжвоєнних часів до сьогодення. Автор записує ці розповіді, а паралельно з тим веде свій щоденник, сидячи в окопах під бомбардуванням на сході України.
Ця книга насправді глибоко-філософська, яка розглядає проблему ідентичності, буття міста та сприйняття нами процесів, що відбуваються у світових масштабах. Разом з тим, це й легке чтиво, наповнене меланхолією та ностальгією, коханням і розпачем, жартами та серйозними роздумами. Однозначно, для широкого кола читачів.
«Мистецтво подорожі» Ален де Боттон
Це та книга, яку потрібно брати з собою в подорож. Ален де Боттон - чудовий компаньйон для спільної поїздки, його книга, це фактично його розповіді та розмірковування про мистецтво, літературу та філософію щодо подорожі. Він аналізує основні концепції митців про сутність подорожі, їх досвід та порівнює з власним почуттям гумору. Ця книга - філософська праця, але написана вона так, ніби ти розмовляєш зі своїм давнім другом десь у вечірньому поїзді Укрзалізниці. Варто прочитати усім мандрівникам.
«Жінка в Берліні» Анонім
Останнім часом я почав захоплюватися записами свідків історичних подій. Нещодавно мені трапилися нотатки жінки про події Другої Світової війни і капітуляції Берліна.
«Жінка в Берліні» - це опублікований щоденник реальної мешканки міста, яка описувала кожен день протягом двох місяців, а саме з квітня по червень 1945 року. В цей період відбувалося наймасовіші ґвалтування жінок та моральне знищення цивільного населення солдатами Червоної армії Як на мене, цей щоденник є феноменальним в історії, адже саме він змушує розплющувати очі усім людям, яким війна асоціюється лише з фізичною смертю. Це те, про що не говорять та не пишуть у підручниках з історії та в суспільстві загалом. А дарма, адже українці в складі Червоної армії відіграли таку ж саму роль як і росіяни, наприклад. Постійно представляти себе жертвою в історії, замовчувати та перекидати національні злочини на інші нації - це уникати відповідальності, а отже породжувати нові конфлікти.
Ця книга – доказ того, що історію часто пишуть чоловіки і, можливо, навіть новини. Адже про те, що зараз на сході України вбивають наших військових, знають усі. Але чи все ми знаємо про те, що відбувається з цивільним населення в зоні бойових дій чи що роблять з жінками на окупованих (а, можливо, відвойованих) територіях?
* * *
Якщо і ви багато читаєте та хочете стати героєм рубрики, пишіть «Першому» або на сторінку фестивалю «Фронтера» у Фейсбуці. Читайте хорошу літературу разом з нами!
Організатори «Фронтери»: Мистецьке об'єднання «Стендаль», Департамент культури Луцької міської ради, громадський діяч Роман Бондарук.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
