Високі підбори і короткі спідниці уже в минулому, - засновниці луцького бренду одягу KUMA. ІНТЕРВ’Ю

Високі підбори і короткі спідниці уже в минулому, - засновниці луцького бренду одягу KUMA. ІНТЕРВ’Ю
Засновниці бренду KUMA Поліна Кунда та Алла Маруга

Луцькому бренду KUMA уже десять років. Це один з небагатьох місцевих виробників модного одягу. Усі етапи – від дизайну до продажу відбуваються у Луцьку. Останні кілька років бренд активно презентують на місцевому модному вікенді, одяг рекламують відомі лучанки.

«Перший» запитав засновниць бренду Аллу Маругу та Поліну Кунду про те, як все починалось, чому вони не їздять на тижні моди у столицю та як ставляться до того, що багато лучан одягаються на секонд-хенді.

10 РОКІВ ПРАЦЮВАЛА ІНСПЕКТОРОМ МІЛІЦІЇ

– З чого все почалось? Чим ви займались до того, як почали шити одяг?

Алла: Я навчалась на психолога – з юності цікавила ця наука. В мене добре виходило. Після університету я хотіла відкрити свій кабінет. Але вийшла заміж і зустріла Поліну. Вона сестра мого чоловіка.

Поліна вже тоді дуже любила одяг, шила для себе цікаві речі. Вона й запропонувала шити на продаж. Я планувала продавати одяг інших брендів, бо це набагато простіше. Але вона переконала спробувати створити свій. Сказала: «Давай ти щось намалюєш, я щось намалюю і подивимось, що з того вийде».

Все трапилось дуже швидко. Ми намалювали ескізи, обговорили, купили тканини, фурнітуру і пошили. Щоправда, в маленькій кількості. Витратили на це власні збереження, пізніше, коли потрібно було купити швейні машинки, взяли кредит.

Поліна: Я з дитинства малювала, мріяла займатись чимось творчим. Хоча, ніколи не думала, що це переросте у справу життя. Я з родини міліціонерів і завжди знала, що дорога мені – у правоохоронні органи. Вчилась на юриста і 10 років працювала інспектором в міліції. Мені подобалась ця сфера.

Але бажання більше часу проводити з дітьми і мати вільний графік спонукало мене почати власну справу.

– Як зараз відбувається процес, ви самостійно шиєте свій одяг?

Алла: Ми орендуємо приміщення, маємо невеликий штат працівників. Нові моделі вигадуємо усі разом. А продаємо його тут, у ТЦ «Варшавський». Також працюємо з оптовими покупцями зі Львова, Вінниці, Києва, в інтернеті трохи продаємо.

Поліна: Були цікаві пропозиції продавати і в інші міста, але поки ми не можемо збільшити виробництво. З такими податками і вартістю комунальних послуг як зараз, це нереально. Усе зроблено для того, щоб малий бізнес не розвивався. А закордон не продаємо, бо там дуже низькі ціни на одяг.

10 років тому було простіше, бо тоді у Луцьку цим ніхто не займався. Фактично ми були першопрохідцями – зайняли нішу. Зараз складніше, бо з кожним днем росте конкуренція. Але водночас вона і стимулює розвиватись.

«МАЛИЙ БІЗНЕС ВИЖИВАЄ ЗА РАХУНОК ТОГО, ЩО ПОСТІЙНО ШИЄ НОВІ МОДЕЛІ»

– Ви працюєте за класичною схемою – раз на півроку випускаєте колекцію?

Поліна: Ні, у нас постійний процес виробництва. Відшили модель, побачили, що вона не пішла, призупинили пошив, запустили іншу модель. За рахунок того, що у нас великий асортимент і він постійно оновлюється, ми і залишаємось на ринку. Мега-виробники відшивають колекцію, тобто величезну партію, і мусять її продати. А малий бізнес повинен виживати, постійно створюючи моделі. Наша мобільність нас рятує.

– Для кого ваш одяг? Самі носите його?

Поліна: Абсолютно для усіх жінок – від 16 до 99 років. В нашому магазині можна зустріти як креативну молодь, так і ділових успішних жінок. Часто приходять мами з доньками і кожна собі щось купує.

Алла: Свій одяг, звичайно, носимо. Ми і зараз в ньому. Хоча непостійно, зазвичай я ношу кросівки і футболки, але на вихід одягаю тільки наші речі. Дуже рідко купую інші.

– Ви бували на тижнях моди у Києві, Львові?

Поліна: Нас запрошують кожного року. Але я не вірю, що це може принести фінансове збагачення. Наприклад, весною участь у львівському тижні моди коштувала біля 30 тисяч гривень. Це плата за приміщення, роботу моделей, візаж, зачіски.

Алла: До того ж треба витратити гроші, час і зусилля на створення колекції, а невідомо, чи це щось принесе. У Луцьку ми брали участь декілька разів і після показу продажі покращувались. Але чи будемо кудись далі їхати – час покаже..

– Що означає ваша назва? Напевно, більшість відомих брендів названі іменами їхніх засновників. У вас, я так розумію, ситуація інакша.

Поліна: Ми тут не оригінальні. Та ж сама історія. Ми поєднали перші склади наших прізвищ (Кунда і Маруга) і вийшло слово KUMA. В той же час це етнічне слово, дуже українське.

Алла: З самого початку ми не приховували, що ми український бренд. Хоча у той час до всього українського дуже скептично ставились і багато хто навіть навмисно брав іноземну назву, аби приховати своє походження. Ми ж хотіли, щоб люди знали, що це український одяг. І наша назва нам у цьому посприяла.

Хоча зараз ситуація змінилась і українське навпаки стало модним.

Показ KUMA на Lutsk Fashion Weekend

КОРОТКІ СПІДНИЦІ УЖЕ НЕ В МОДІ

– Як гадаєте, куди рухається мода? За моїми суб’єктивними спостереженнями, високі підбори, короткі спідниці вже не в тренді. Що буде далі?

Алла: Так, високі підбори, короткі спідниці і декольте вже не в моді. Зараз більш інтелектуальна мода. Думаю, свідомість людей змінилась і ці речі просто відійшли. Навряд, чи вони колись повернуться.

Поліна: В той же час мода стає сміливішою, індивідуальнішою, люди тепер менше орієнтуються на тренди. Думаю, найближчим часом будуть модними еко-матеріали – льон, бавовна, в той же час можуть бути складні фасони, форми. Тут важко спрогнозувати, які саме, тому що кожен зараз намагається проявити свою індивідуальність.

– А не може таке з часом трапитись, що весь одяг стане унісекс, тобто підходитиме і для чоловіків, і для жінок?

Поліна: Сподіваюсь, що ні. Я вважаю, що свою жіночність таки варто проявляти, в тому числі через одяг. Хоча я це зрозуміла лише після 30 років, а до того говорила про абсолютну рівність між чоловіками і жінками, мала доволі феміністичні погляди. Думаю, сукні, спідниці однозначно повинні бути у гардеробі.

– У вас були неприємні моменти, коли хтось копіював ваш дизайн і шив собі чи на продаж такий же одяг?

Алла: Можливо, колись таке і було, але ми до цього спокійно ставимось. Окремі елементи усі в усіх копіюють, це нормальний процес. Дизайнери ж шукають натхнення, в тому числі переглядаючи роботи колег. Сказати, хто перший це придумав, потім дуже складно. Це ж не повністю модель, а деталі.

– Ви працюєте з натуральними тканинами чи штучними?

Поліна: В основному з натуральними, бо вони приємніші на дотик і краще виглядають. Але штучні також використовуємо, тому що вони дешевші і що важливо – практичніші. Річ з штучної тканини не мнеться, довше носиться. В цьому є свої переваги. Влітку – в основному льон, а в холодну пору – різні тканини.

– Є така думка, що зараз лучани одягаються переважно у секонд-хендах. Тому що це і дешевше, і якість речей часто вища, ніж, наприклад, на ринках. Як ви до цього ставитесь?

Поліна: Дуже спокійно, сама цим займаюсь. Дуже люблю секонд-хенди, бо це дешево і цікаво, люблю вишукувати щось гарне. Люблю створювати складні луки з допомогою вживаних речей.

Щодо того, що люди йдуть на секонд-хенд ,а не купують українське, то, щоб це змінити, звичайно, повинне покращитись економічне становище. Але не хочеться нікого ні до чого змушувати. Це повинно відбутись природним шляхом.

«ХУТРО НЕ ДЛЯ 21-ГО СТОЛІТТЯ»

– Яка у вас цінова політика?

Поліна: Сукні коштують від 500 до 1500 гривень, пальта – близько 2500 гривень.

Нам дуже хотілося б встановити нижчі ціни, щоб одяг був доступнішим, але ми не можемо через податки, комунальні послуги. З кожним роком матеріали дорожчають і ми мусимо піднімати ціни. Повірте, мотивація одна – підняти зарплату продавцю, швеї. Не собі заробити.

– Як ставитесь до шкіри, хутра? У світі зараз активно відмовляються від них на користь замінників.

Поліна: Ми категорично проти використання хутра. Це просто негуманно. Людство вже на тому рівні розвитку, що використання хутра стало абсурдом. Воно не для 21-ого століття. Є багато дуже гарних замінників.

Я вже навіть перестаю носити шкіряне взуття і сумки. Думаю, більше таких речей не купуватиму.

– Чоловічого одягу ви не шиєте?

Поліна: Ні, і в найближчих планах такого немає. Все-таки українські чоловіки – не модники. Але в мене є одна мрія – колись передати цю справу своєму сину, якому зараз 12 років. Він дуже творча дитина, має неймовірний смак, тому можливо з часом захоче цим займатись.

Текст: Віта Сахнік

Фото: Роман Домбровський

Передрук заборонений

Cукня KUMA
Одяг KUMA

Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Софія Київська має стати головним собором Української помісної православної церкви
Наступна новина «Ковзани тягнули донизу»: як рятували волинянина, який провалився під лід. ВІДЕО
Останні новини
Схожі новини