Новорічне вітання Зеленського. Що особливого? Чому не всім сподобалося? При чому там Монатик?

Новорічне вітання Зеленського. Що особливого? Чому не всім сподобалося? При чому там Монатик?

Новорічне вітання Президента України Володимира Зеленського тривало 13 хвилин. З них 8 хвилин і ще 40 секунд говорив Зеленський, решту часу – відомі українці. Більшість з них – зірки каналу «1+1» і студії «Квартал 95», а також прихильні до Зеленського політики. Вони говорили свої побажання від імені областей України. Від Волині, до речі, говорив Дмитро Монатик.

Двічі Зеленський переходив на російську мову, один раз – на татарську.

Що цікавого сказав президент?

Відмовився говорити про «зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та інші дуже незрозумілі терміни». Бо мовляв, саме тому ми цього не слухаємо.

Заявив, що наші «відмінності», серед яких мова, національні герої, ставлення до НАТО чи політичні погляди не повинні нас роз’єднувати.

Заявив, що наша національна ідея – це «бути єдиною країною щодня».

«І як же нам, таким різним, жити далі разом? Відгородитися? Відгородитися величезним парканом? Хто переконав нас, що наші відмінності мають значення. А раптом це не так? Уявіть собі, хіба нас мало що об’єднує? Ми однаково пишаємось великими українцями. Чи перестали б їх поважати, дізнавшись за кого на виборах голосували б Шевченко чи Леся Українка? Якби Сковорода чи Хмельницький мали б різні погляди щодо НАТО? Нам було б важливо, до якої церкви ходять Каденюк та Лобановський? Що думають Антонов чи Корольов щодо розмитнення автомобілів? І як Ступка чи Биков ставляться до "нормандського формату"? Ми цінуємо їх за інше, бо цінуємо ми насправді інше»

Чому це не всім сподобалося?

Більшість критики, яка вже прозвучала в бік такого змісту вітального слова, стосується нівелювання ознак національної ідентичності і незначний акцент на російській агресії.

В інтеренті уже оформився мем «какая разніца».

 «Зеленському не важливо, чиїм ім‘ям названа вулиця: іноземного ката чи української жертви. Це небезпечно. Бо людям буде байдуже Путін - ПНХ, чи Зеленський - ПНХ. Про мільйони жертв українці не забудуть. Читати в новий рік тексти писані кремлівськими совками- помилка» - журналіст, народний депутат Микола Княжицький.

      *       *       *

«На «какая разніца» в президентському вітанні звернули увагу багато глядачів. Але ще важливішим є загальний його меседж - потрібне примирення українців з різних куточків країни. Виглядає ніби красиво, але це куплет із відомої пісні Путіна про те, що в Україні громадянський конфлікт. Тому нам треба миритися, забути про різниці. Тому для припинення війни треба всього лиш перестати стріляти і дуже захотіти миру» - історик Володимир В’ятрович.

      *       *       *

 «Он вчера просто оскорбил людей. Он не только говорил о улицах и памятниках, и вам бы только акцизы на авто, он говорил что мы вечно бузим , но иногда можем быть хорошими . Он предлагает мне быть обезличенным овощем . Он просто негодяй» - Юрій Кисляк, активіст Руху опору капітуляції.

      *       *       *

«Нищення українського в Україні завжди супроводжувалося «Какая разніца?» Цими словами намагалися зупинити відродження мови, забитої емськими указами розслабленого німецьким курортом цара Алєксандра ІІ і приниженої до «фу, сєло» російськими комуністами.

Цими словами чинили спротив українському дубляжу кінофільмів персонажі на кшалт продюсера Ткаченка з фракції «Слуга народа», а теперішній міністр культури Бородянський відповідав на моє обурення серіалом про героїчних російських військових, який не зняли з ефіру СТБ у дні загарбання Криму.

Цими словами залишали вулиці з іменами катів українців і пам‘ятники злочинцю Леніну. Цими словами призупиняли європейську і євроатлантичну інтеграцію. «Какая разніца - сєйчас ілі потом. Сєйчас ми там нікому нє нужни».

Ці слова - постійний супутник російської пропаганди, мета якої вбити в нас здатність впиратися і бажання вирішувати свою долю. «Зачєм сопротівляться, нужно жить дружно, ета всьо палітіка, а люді хатят міра». Ага. Сто років тому люди теж хотіли миру і поділити майно і землю поміщиків, а заплатили за це зігнанням в стійло колгоспів, продразвьорсткою, виселенням в Сибір активних і працелюбних та Голодомором, який майже до нуля вичистив активне українське в совєцький частині України.

Капітуляція України починається зі слів «Какая разніца» і прийняття їх за кредо окремою людиною. Так нівелюють громадян. Такі сентенції категорично не приймають люди, яким Україна не є порожнім звуком, тєріторієй обітанія.

Саме тому, слова поточного президента про єдність були лицемірством. Дуже небезпечним. Справжня суть сказаного Зеленським - поглиблення суспільного розколу. Какаразніци не вийдуть захищати державу від агресора і його служаків, не будуть гинути на Майдані Гідності, не збиратимуть допомогу захисникам у критичний момент. Їхній світ - це геги вечірнього кварталу і байдужість. Байдужість до всього цінного для громадян. А от патріотичні і активні кола це мотивує. Бо в заклики до єдності після цього може повірити тільки дурень.

Орвелівські оксюморони, заховані в промові Зеленського є підсвідомим сигналом на розділ суспільства за маячком friend or foe. Впевнений, їх творили цілком свідомо і аплодували не лише місцеві адепти олів‘є, але і російські фахівці, які знають приклади з хімії - як вибухають складені докупи речовини, цілком безпечні поокремо. Заклики до єдності на базі протиріч і є тою вибухівкою для суспільства.

Протиставлення Громадян і Какаразніц існувало давно. Сьогодні воно формалізувалося президентом Какаразніц. Отже, далі - слово за Громадянами. Яким не все одно. І яким дедалі стає все менше що втрачати» – журналіст Володимир Арьєв.

Повний текст вітання для тих, хто не хоче дивитися:

"Дорогі українці.

Зазвичай у новорічному привітання президенти розповідають нам про зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та інші дуже незрозумілі терміни. Одним словом переконують, що насправді ми почали жити краще, просто поки що ви цього не помітили і тому дуже часто під час звернення президента ми вимикаємо звук. Чекаємо поки він закінчить свою казку, щоб нарешті перейти до шампанського, канапок зі шпротами та олів’є.

Сьогодні буде інакше. Давайте сьогодні кожен чесно відповість сам собі на важливе питання: хто я? Президент України, успішний адвокат, звичайна домогосподарка, студент-філософ із Могилянки, агроном з Черкащини. Хто я? Колишній фотограф, який захищає країну на Сході? Колишній фізик, який миє посуд в Італії? Чи колишній хімік, який будує висотку в Новосибірську? Донецький лікар, який переїхав і відкрив власну практику? Чи вчитель з Луганська, який переїхав, два роки таксував і врешті повернувся назад? Хто я? Той, хто десять років живе закордоном і любить Україну в Інтернеті? Той, хто втратив все в Криму, та почав все з нуля в Харкові? ІТівець, який мріє втекти з країни? Чи полонений, який мріяв повернутися додому?

Хто я? Житель Франківська, який захищає свою рідну мову? Уродженець Гурзуфа, який береже свою рідну мову? Житель Берегова, який береже свою рідну мову? Или житель Краматорська, который говорит на своем родном языке? Той, хто вивчив українську? Бо це нормально знати державну мову. Чи той, хто не хоче цього робити? Хто я? Той, хто сплачує податки? Хто підрізає на дорозі? Тримає вдома собаку? Рудий? Мусульманин? Має вади слуху? Ненавидить оливки? Ліберал? Відмінник? Не дивився "Гру престолів"? Сангвінік? Веган? Козеріг? Не поступається місцем у метро? Донор крові? Відмовився від пластику? Це кожен із нас. Це українці. Такі як є. Не ідеальні і не святі. Тому що просто люди. Живі. Зі своїми недоліками і "тарганами". Але в нашому паспорті не вказано правильний чи неправильний українець. Немає рядка "патріот", "малорос", "ватник" чи "бандерівець". Там написано: "Громадянин України", який має права і обов’язки. Ми з вами дуже різні.

То хто ж ми? 73%, які обрали президента. 25%, які його не сприймають. Чи ті, хто не ходив на вибори? Ті, хто відзначає Різдво 25 грудня? Чи ті, хто сьомого січня? Хто знайомий 100 років? Чи ті, хто зустрівся 2014-го? Ті, хто зробили найбільший у світі літак, і хто ставить заглушку замість ременя безпеки? Читаємо Жадана чи слухаємо Марув? Дивимось "Іронію долі" чи "Сам удома". Вболіваємо за "Динамо" чи "Шахтар"? Чи разом за Ломаченка та Усика. Ті, хто святкує 8 Березня? Чи навпаки вважає його пережитком "совка"? Ідемо в неділю до церкви чи нічого не робимо у суботу? Ми ті, хто каже: "Я тебе кохаю" или "Я тебя люблю". Все це і є ми.

І як же нам, таким різним, жити далі разом? Відгородитися? Відгородитися величезним парканом? Хто переконав нас, що наші відмінності мають значення. А раптом це не так? Уявіть собі, хіба нас мало що об’єднує? Ми однаково пишаємось великими українцями. Чи перестали б їх поважати, дізнавшись за кого на виборах голосували б Шевченко чи Леся Українка? Якби Сковорода чи Хмельницький мали б різні погляди щодо НАТО? Нам було б важливо, до якої церкви ходять Каденюк та Лобановський? Що думають Антонов чи Корольов щодо розмитнення автомобілів? І як Ступка чи Биков ставляться до "нормандського формату"? Ми цінуємо їх за інше, бо цінуємо ми насправді інше.

Ми однаково раділи, коли наші вийшли на "Євро". Однаково посміхаємось, їдучі рівною дорогою. Однаково радіємо народженню первістка. І не важливо хлопчика чи дівчинки. Ми щасливі, якщо закохані хоч у Слов’янську, хоч у Дрогобичі. І хрести на могилах наших солдат що в Тернополі, що у Кривому Розі не змагаються в патріотизмі. А коли повернулись наші моряки та наші полонені, ми плакали від щастя всі і україномовні, і русскоговорящие, і звичайна домогосподарка, і успішний адвокат, і президент України.

У нашій історії чимало епізодів, що нас об’єднують. Та ми навчились бути єдиною країною епізодично. У новому році нам треба бути єдиною країною щодня. Це має стати нашою національною ідеєю. Навчитися жити разом у повазі заради майбутнього своєї країни. Адже ми уявляємо його однаково – це успішна та квітуча країна, де немає війни, країна, яка повернула своїх людей і свої території. Де неважливо як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Де немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий. Якщо ми бачимо майбутнє однаково, це повинно нас об’єднати.

Дорогі українці! У новому 2020 році я бажаю всім нам поважати один одного, бути здоровими, мати достаток і багато приводів посміхатися. Бажаю всім гарно відпочити, виспатись, не переїсти і, звичайно, легкого та приємного запаморочення на ранок. Миру всім нам. Давайте пам’ятати, що любити Україну означає любити всіх українців, в якому б куточку нашої країни вони б не народились".

(текст вітання – з сайту ТСН)


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Показати коментарі (1)
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина «Три тисячі доларів - не ціна для української землі», - волинський депутат Віталій Заремба
Наступна новина Новорічна ніч 2020 у Луцьку
Останні новини
Схожі новини