У Луцьку відбулась зустріч з директором компанії «Едельвіка» Юрієм Переходьком.
«Едельвіка» – це луцький бренд, відомий в Україні та світі перш за все завдяки вишиванкам. Однак компнія займається також виробництвом тканин, пошиттям жіночого, чоловічого та дитячого одягу, а також виготовленням фільтрувальних рукавів для газоочисних споруд.
Вироби «Едельвіки» продаються в Європі, країнах СНД, Америці, Канаді, Австралії.
Розмова з Юрієм Переходьком відбулась у Палаці культури міста Луцька у рамках освітнього проєкту «Школа свідомого громадянина» Громадянського руху «СВІДОМІ».
Ми зібрали для вас найцікавіше.
***
«Виробництво почалось з 2001 року. Спершу був ткацький цех, потім з’явився швейний. Доставки в нас були за межі України – Росія, Казахстан, Грузія…
2012 року ми розробили проект реконструкції нашого виробництва. Ми добудували 2,5 тисячі м², поставили котельню, збільшили швейний цех, докупили вишивальне обладнання… Вийшов комбінаторний комплекс. Акцент ми зробили на розробці нових моделей. Зараз у нас найпотужніший відділ – це відділ дизайну. Там працює 17 людей. Всього в компанії 250 працівників».
***
«Поштовх до розвитку – мої доньки. Я хотів з ними разом працювати.
Коли доньки почали підростати, я зрозумів, що старша не хоче займатись ні рукавами, ні фільтрами… З доньками ми почали розвивати напрямок моди.
Якщо раніше рукави складали 75-80 % нашого об’єму продукту, то сьогодні вони складають 5 %. Це все пов’язано з модою».
***
«У мене була мета – збудувати в Луцьку будинок моди. Зараз він працює».
***
«Переваг на європейському ринку в нас нема. У Євросоюзі, якщо ти створюєш більше 30 робочих місць, тобі повертається 40 % тіло кредиту. З цим конкурувати поки що неможливо. В основному українці виділяються за рахунок інтелекту, вони здатні зробити щось з цікавинкою».
***
«Зробити закритий цикл виробництва нереально. В Індонезії, Китаї, Індії, Пакистані сировина дешевша. В Україні пряжу не вигідно робити, а от тканину ми робимо».
***
«В Україні нема льону для того, щоб виготовляти сорочки. Ми його імпортуємо у французької компанії. Це найкращий льон, який є в світі.
Відновлення льонарства в Україні доцільне, але коштів в нас стільки нема. Треба вкладати десь 200-300 млн євро в комбінат, а ще треба на поля. В цілому потрібно десь 500 млн євро. Хто спроможний це зробити? Ніхто. Тому залишається вирощувати льон тільки в напрямку технічного текстилю».
***
«Поштовх Революції Гідності на популярність вишиванок був суттєвий. Але на сьогодні обсяги не падають за рахунок нових розробок дизайнерів».
***
«Вишиванки ширпотребом і мас-маркетом назвати не можна».
***
«Боротись з плагіатом неможливо, ми вже переконались. Ми звертались в антимонопольний комітет через крадіжки малюнків. Було 5 подань і рішень поки нема.
Відповіді приблизно такі: «Те, що ви робите, є надбанням українського народу, і всі мають на це право».
***
«На сьогодні у нас найбільший архів артикулів і малюнків. Ми не копіюємо їх ні з кого.
Ми підписали угоду і маємо право використовувати ту збірку вишивок, що збирала Олена Пчілка. Ми їх осучаснюємо, але з дозволу музею».
***
«Вишивка – це не тільки наше. Ми відкривали в Києві магазин, і були відвідувачі з Індії. Жінка розказувала: «Це все наші символи на ваших вишивках». Коли їй назвали суму, вона питала, чи то в доларах. 15 виробів взяла за один раз».
***
«До кредитів треба ставитись дуже обережно. Про них розказують дуже гарно, а потім банк забере все, якщо ви не дочитаєте договори.
Ми беремо кредити під обігові кошти і для закупівлі обладнання.
З 2012 по 2015 рік на реконструкцію виробництва ми витратили більше 24 млн грн. 3 роки ми не інвестували поки не вийшли на нуль.
Були часи коли кредити в загальному доходили до мільйона доларів. Ми все повернули.
Зараз ми дивимось на курс долара і євро, щоб визначитись, в якій валюті брати кредит».
***
«У банків своїх грошей нема. Там є ваші депозити. Банки керують вашими грошима. Якщо хтось не повертає кредит, то у когось із вас вкрали гроші».
***
«У мене хобі співпадає з роботою. Мені це приносить задоволення. Я за освітою інженер-математик, займаюсь тим, чого мене навчили».
***
«Мрії матеріальні. Якщо ви мрієте, це збувається».
***
«Моя мрія пов’язана з онуками. 2017 року у мене народилась онучка, а 2019-го – онук. Мрію, щоб так продовжувалось в такому ж темпі».
Текст та фото: Наталя ХВЕСИК
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
