Речник Волинської єпархії УПЦ МП Олег Точинський вважає, що собор, на якому 15 грудня утворили Православну українську церкву, не був об’єднавчим.
Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбуці.
Подаємо його допис без змін:
Ну що ж... Для тих, хто чекав - звершилось. Залишилась формальність - отримати з рук Варфоломія документ, який засвідчує створення нової церковної структури.
Щодо офіційної назви. Гадали, гадали... і не вгадали. Не ПЦвУ, не ЄПЦ, і не УПЦ, а УПАПЦ, шебто - Українська Помісна Автокефальна Православна Церква. Це добре. Чому? Бо не доведеться нікого позбавляти вже існуючої назви, це по-перше. По-друге, в цій назві є все, про що так мріяли всі чающі.
Щоправда, назва не в усьому відповідає наповненню. Бо, якщо вірити останньому варіанту статуту УПАПЦ, який обпулікували на грецькому церковному ресурсі РОМФЕА, то обмеження на користь їхньої Церкви-матері всеж є. Серед них, є й такі, які відверто не дотягують до ознак автокефальної церкви. Наприклад:
1) Україськими парафіями в діаспорах будуть опікуватись не клірики УПАПЦ, а духовенство їхньої Церкви-Матері. Натомість, абсолютна більшість справді автокефалньих помісних Церков мають право на відкриття і опіку парафій за кордоном. А ще це означає, що всі створені колишньою УПЦ КП парафії за межами України, всі екзархати та інші форми існування за кордоном, автоматично передаються у відання їхньої Церкви-матері.
2) Архієрейський собор УПАПЦ має право лише на часткове внесення змін до статуту, остаточне ж трактування форми документу залишається за очільником церкви з центром у Стамбулі.
3) Ставропігії, які у майбутньому буде створено по Україні, залишаються повністю підконтрольними Фанару.
4) Миро отримується тільки у Стамбулі.
Хоча, я не надто знайомий зі статутами інших помісних Церков. Судячи зі стану справ у Елладській Церкві, то там напевно щось схоже. Також, посада очільника УПАПЦ не патріарша, а митрополича.
Ще одне. Залишається відкритим питання, - чи буде УПАПЦ прийнята у сім'ю Автокефальних Помісних Церков. До цього часу, представники більшості з них, висловлювали свою підтримку Предстоятелю УПЦ - Блаженнішому Митрополиту Онуфрію, визнаючи його, як єдиного канонічного предстоятеля в Україні.
Кілька тижнів тому Синоди Польської і Сербської Церков заявили, що не визнають дій патріарха Варфоломія в Україні. Сьогодні ж на офіційному сайті Болгарської Православної Церкви з'явилась заява одного з офіційних представників, в якій він каже, що в їхньому розумінні (БПЦ) сьгоднішній так званий об'єднавчий собор - неканонічний. Думаю, що це тільки перші ластівки. Канонічний аналіз того, що відбулось, теж хотів би залишити на потім.
Ну і останнє - найголовніше. Собор не вийшов об'єднавчим. Українська Православна Церква, котра і донині залишається найбільшою в державі, залишилась осторонь процесу. Крім двох єпископів - митрополитів Симеона і Олександра, в заході ніхто участі не взяв. Я не виключаю, що пізніше можуть з'явитись бажаючі долучитись до процесу. Хоча, можливо помиляюсь. По суті, насправді було реалізовано той сами естонський сценарій.
Як би там не було, особисто я залишаюсь там, де і був - під омофром Української Православної Церкви та предстоятельством Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Дай Бог всім нам пережити ці непрості часи».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
