У лавах Збройних сил України – чимало фахівців, які допомагають воїнам приборкувати тяжкі переживання. Їхні завдання – вислухати, дати пораду та підтримати в особливо важких умовах. Військовий психолог дає рекомендації командиру стосовно кожного військовослужбовця, його часто залучають до роботи з постраждалими у війні та членами їхніх сімей.
Про особливості роботи військового психолога Інформаційному агентству Волинські Новини розповів викладач кафедри військової підготовки Луцького національного технічного університету, військовий психолог Олег Курилюк.
Матеріал «Волинських новин» пропонуємо читачам «Першого».
Далі – його пряма мова.
Військова психологія – це завжди робота в екстремальних умовах
Я закінчив Київський військовий гуманітарний інститут при Академії збройних сил 1996 року й отримав диплом практичного психолога. Посаду психолога тоді тільки-но вводили в Збройних силах.
Наприклад, питання військової психології у США вивчали ще з періодів Першої, Другої світових воєн. Під час Другої світової в американських збройних силах нараховувалося 1262 психологи. Натомість у СРСР 1939 року вивчення психології як лженауки було заборонено.
Читайте також: Як у Луцьку допомагають пережити війну
Після закінчення навчання я працював у Збройних силах. Зі служби звільнився в 2005 році.
Долею випадку після 2014-го познайомився з психологинею, волонтеркою Оленою Звєрєвою із центру реабілітації учасників АТО. Вона запросила мене долучитися до діяльності центру на волонтерських засадах.
Військова психологія – це завжди робота в екстремальних умовах. Ми працювали у групі швидкого реагування. Виїжджали в різні населені пункти, допомагали хлопцям, яких накривало через посттравматичний стресовий розлад. Багатьох військовослужбовців ми витягали з наркотичної, алкогольної залежностей. А вживання алкоголю, наркотичних препаратів, суїцидальні прояви – це поширені реакції саме на посттравматичний стресовий розлад.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реабілітація на байдарках, або Сплав із військовими по Стиру. РЕПОРТАЖ
Потім я дізнався, що на кафедру військової підготовки ЛНТУ шукають військового психолога. Вирішив, що маю відповідні знання, досвід і зможу їх передати студентам. На кафедрі працюю півтора року. Багато моїх студентів добросовісно служать, деякі – навіть на посадах заступника командира роти чи батальйону з морально-психологічного забезпечення.
Те, що для однієї людини буде шоком, інша може сприйняти цілком спокійно
Завдання військового психолога полягають у підготовці військовослужбовців до дій у надскладних умовах, пов’язаних зі стресом, шоком, несподіванкою. Що краще військовослужбовець буде підготовлений до цього, то менший вплив стресу відчуватиме.
Стрес – абсолютно нормальна захисна реакція організму. Те, що людина боїться, – це нормально. Зовсім інше питання – як вона справляється зі стресом?
Важко визначити, як та чи та людина буде поводитися в різноманітних стресових ситуаціях. Те, що для однієї людини буде шоком, інша може сприйняти цілком спокійно.
До того ж робота військовослужбовців пов’язана з постійним напруженням, використанням зброї та техніки. Тому на виконання тих чи інших завдань потрібно призначати психологічно підготовлених, стійких людей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Невидима травма. Як у Луцьку реабілітують військових після контузії
Оскільки людина не може перебувати в постійному напруженні, її потрібно готувати і до психологічного розвантаження.
Робота військового психолога динамічна. Він працює з колективом, з військовослужбовцями, з тими, хто потребує психологічної допомоги, і навіть із тими, хто думає, що не потребує допомоги психолога.
Під час поповнення військової частини психолог вивчає особовий склад, спираючись на особисті дані новобранця, результати анкетування, тестів, бесіду, спостереження, інші методики. Психолог має зчитати за допомогою міміки, жестів, інших вербальних і невербальних засобів комунікації те, ким є новобранець, яким є його психологічний портрет. Це потрібно знати, аби розуміти, чи його можна залучати до виконання завдань зі зброєю, чи йому можна довіряти бойову техніку, чи він конфліктна особистість тощо.
Звичайно, свої висновки стосовно того чи того військовослужбовця психолог не афішує. Це тримають у таємниці. Психолог лише дає рекомендації командиру.
Читайте також: «Потрібно обійняти і вислухати»: про роботу пункту допомоги на Волині
Перші три місяці – це етап адаптації до умов служби. Психолог спостерігає за тим, як минає ця адаптація. Наприклад, на особовий склад дуже впливає відсутність звісток із дому.
Військовий психолог бачить взаємодію командира та підлеглих. Він має бути своєрідною проміжною ланкою між ними. Також специфіка роботи психолога відрізняється залежно від роду військ.
Не потрібно уникати конфлікту
Часто між військовослужбовцями виникають конфлікти. Зазвичай групові конфлікти виникають через внутрішній конфлікт. Якщо людина чимось незадоволена, вона відчуває себе пригніченою, утисненою, то буде намагатися компенсувати це. Ідеться насамперед про людей, схильних до девіантної поведінки (поведінка, яка порушує соціальні норми, зокрема формально прийняті правила, – авт.).
Однак саме через конфлікт відбувається формування колективу. Не потрібно уникати конфлікту – необхідно залагоджувати всі спірні питання. Конфлікт, наприклад, може виникнути через неналежне забезпечення окремих військовослужбовців, тому важливо все проговорювати, з’ясовувати.
40% воїнів відчувають страх до початку бойових дій
До початку бойових дій військовослужбовець може відчувати страх. Це нормально. Можуть з’являтися тремтіння рук, збудження, ступор. У середньому приблизно 40% воїнів відчувають страх до початку бойових дій; 20-25% – під час бойових дій; 30-35% – після бою.
Гострі реакції на стрес виникають тоді, коли людина бачить тіла, кров, відірвані кінцівки. Людина може просто заклякнути. В умовах бойових дій це небезпечно, тому необхідно негайно вивести її з цього стану: заспокоїти, привести до тями, відвести в інше місце, дати попити води, ізолювати.
Читайте також: У луцькому Центрі реабілітації лікують військових
Або навпаки під час бою військовослужбовець може поводитися дуже агресивно, неконтрольовано, навіть не відрізняючи, де чужі, а де свої. У такому разі його треба швидко ізолювати.
Може бути неконтрольований плач. Але я завжди казав, що сльози – це добре, це очищення, це катарсис. Однак багато хто може соромитися своїх сліз, особливо це стосується чоловіків. Проте плакати потрібно – зі сльозами виходять гормони стресу. Це доведено.
Зазвичай гострі реакції на стрес тривають недовго. У багатьох випадках достатньо просто обійняти людину. З народження, коли мама пригортає дитину до себе, обійми ми пов’язуємо зі спокоєм, заспокоєнням.
Допомагає, наприклад, «квадратне дихання» (техніка, що складається з чотирьох тактів: вдих, затримка повітря, видих, затримка повітря; всі такти мають тривати один і той же час, наприклад, три-чотири секунди, – авт.). Це потрібно робити, аби збільшити кількість кисню у крові. Я завжди кажу своїм студентам: не дійте шаблонно. Так, є різні правила, методи виходу зі стресу під час чи після бойових дій, але кожна людина неповторна. Всі люди різні і в екстремальних умовах діють абсолютно по-різному.
Що краще військовослужбовець підготовлений до виконання поставлених перед ним завдань, то менший вплив стресу відчуватиме. І навпаки: якщо людина не вишколена, не проінформована, то малюватиме у своїй голові страшні картини. Тому взаємодія командира, військового психолога, заступника командира з морально-психологічного забезпечення, низки служб дуже важлива.
Більшість наших захисників мотивовані. Вони знають, заради чого воюють – захищають свою землю, свій дім, своїх рідних і близьких. А яка мотивація у військовослужбовців російської армії? ФСБ чи кадирівці, які стоять позаду і можуть вистрелити в спину?
Військові з посттравматичним стресовим розладом – люди, поранені в душу
За словами міністра оборони, у повномасштабній війні проти окупанта беруть участь понад 700 тисяч українських військовослужбовців. Багато з них безпосередньо залучені до бойових дій. Відповідно до досліджень психологів із різних країн, які вивчали реальні військові конфлікти, 15-35% бійців стикнуться з посттравматичним стресовим розладом (це нав’язливі повторювані спогади про нищівну травматичну подію; зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травматичної події, – авт.).
Як кажуть, військовослужбовці з посттравматичним стресовим розладом – це люди, поранені в душу. І ця «рана» може нагадувати про себе досить довго. Дослідження американських психологів показують, що пік ПТСР може спостерігатися навіть через вісім років після травматичної події, тобто ті бійці, які пережили нищівну подію, наприклад у 2014 році, можуть переживати пік посттравматичного стресового розладу зараз.
Теперішня війна дуже жорстока, тому, можна сказати, кількість людей із ПТСР невпинно зростатиме. Люди з цієї війни прийдуть зовсім іншими. Понад 80% полонених матимуть посттравматичний стресовий розлад, тому що неможливо підготуватися до знущань, принижень, тортур.
Допомогти військовослужбовцям упоратися з ПТСР – це, зокрема, завдання спеціалізованих центрів реабілітації. Але зазвичай військові не звертаються до психологів. А низка зовнішніх чинників, наприклад, гучні шуми, як-от феєрверк, можуть провокувати в них ретроспекції про участь у бойових діях. Через посттравматичний стресовий розлад у військового страждає і його сім’я.
Посттравматичний стресовий розлад може бути причиною зловживання алкоголем чи наркотичними препаратами. У людей, які не можуть подолати цей стан, можуть виникати суїцидальні думки.
Звичайно, насамперед військовослужбовцю мають допомогти члени його сім’ї, які мають ставитися до нього з увагою, розумінням. За потреби варто звертатися в центри реабілітації, до психологів.
Текст: Ольга ШЕРШЕНЬ
Читайте також: У Луцьку безплатно консультують психологи
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
