Нещодавно в Доросині Луцького району з далекого Петербурга привезли на вічний спочинок Миколу Осипчука. Такий заповіт зробив дітям старий «Полковник», як його називали земляки.
Про це пише «Вісник + К»
Народився Микола Осипчук у селі Квітневе. Батько так і не дізнався про те, що має сина – загинув на війні. Через пів століття Микола розшукав місце його поховання – в Угорщині, у братській могилі, вклонився його праху. Мати одна підняла чотирьох синів. Бідували страшно. «Як ми вижили – не знаю», – повторював часто Микола. Як і всім сільським дітям, йому хотілося вибитися в люди. Найкоротший шлях до цього – військова служба. Ніс її у складі інженерно-будівельних військ у Вологді, Ленінграді, у Польщі. Одружився із землячкою Раїсою Федчук із Доросинь. У відпустку щороку поспішали з дітьми додому, на рідну Волинь.
Демобілізувався у 1995 році підполковником. Міг би жити в блискучому російському Петербурзі, де мав квартиру. Там виросли й осіли син і донька з сім’ями. Та Микола з Раїсою вирішили інакше. Повернулися в Україну і оселились на хуторі між Доросинями і Немиром.
Читайте також: У Луцьку Віра Агеєва презентує книгу про українсько-російські культурні відносини
Микола ще й працював у селі інженером по будівництву, бригадиром на тваринницькій фермі. Та коли не стало дружини – осиротів. Поховав її на доросинських могилках, де спочиває весь рід, а сам поїхав у Пітер, до дітей. Щороку влітку приїздив, відвідував рідні місця, тут заповів і його поховати.
Як почалася повномасштабна війна, Микола дуже переживав, не знаходив собі місця, зідзвонювався з земляками, що, як і він, залишилися в росії. Та 28 травня помер. Довгою виявилася дорога до рідного дому. Це здається неймовірним, але донька Юлія виконала батьків заповіт. Не пошкодувала ні зусиль, ні коштів, добилася всіх дозволів (адже йде війна!), знайшла перевізників, які подолали неблизький шлях. Їхали п’ять днів – через білорусь і Польщу. Доросинці прийшли попрощатися із земляком, його відспівали в церкві святого Луки, яка перейшла до ПЦУ. Добрим словом всі згадують «Полковника». Бо не забув свого роду, своєї мови, у його сім’ї говорили українською.
Читайте також: Волинський гончар змайстрував корабель «Москва» з продірявленим бортом
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
