«З нами біг навіть прем’єр Фінляндії». Як луцький бізнесмен Віктор Грушецький став IRONMAN’ом

«З нами біг навіть прем’єр Фінляндії». Як луцький бізнесмен Віктор Грушецький став IRONMAN’ом
Віктор Грушецький

3,8 км пливти. 180 км їхати. 42 км бігти. Заради однієї перемоги. Одного фінішу. Для того, щоб вже за мить мріяти про фініш наступний.

Триатлет, який пройшов цю дистанцію, вважається Іronman - залізною людиною. За статус Іronman б’ються не тільки професійні тріатлоністи. Це змагання для сміливих. Для тих, хто хоче кинути виклик. Собі. Своїм можливостям. Тому на цих дистанціях – бізнесмени, банкіри, актори і навіть… прем’єри.

«З нами, наприклад, біг прем’єр-міністр Фінляндії Олександр Стубб», - усміхається він.

 *    *   *

Знайомтеся: Віктор Грушецький. У звичному житті – директор луцької компанії «Metr Door», засновник підприємства, яке виготовляє і продає двері. Все просто, зрозуміло і без питань. Питання виникають тоді, коли він розповідає про те, що наповнило його життя новим змістом.

Його хобі виходить за межі стін, що його оточують. Навзаєм пропонуємо сміливу фотосесію поза цими стінами. Осінній ліс. Темно-сірий асфальт. Дорога втікає вперед. Він погоджується. З ним ровер і медалі.

Упродовж тривалого часу щовечора він майже в таких умовах долав на своєму ровері до 100 км: у жовтні цього року бізнесмен з Луцька Віктор Грушецький стартував на знаменитих змаганнях з тріатлону IRONMAN Barcelona 2019. Пройшов цю дистанцію за 9 год. 58 хв 44 сек. Для «людини з дивану», початківця на повній дистанції – це результат, вартий поваги.

«Перший» розпитав, як це: пливти, їхати, бігти? як це: боротися за результат майже 10 годин поспіль? як це: поміж бізнесовими буднями знаходити час на тренування? і головне: ЩО ЦЕ ДАЄ?



 «Перше, що я подумав: «Це люди з надможливостями»

… «Ironman – то люди, які чогось досягнули у житті, але вони шукають якісь можливості для розвитку і знаходять їх у спорті. То люди різного статусу і різного віку. З нами були такі спортсмени, яким за 70. З нами біг прем’єр-міністр Фінляндії, йому 51. Були айтішники, бізнесмени, чиновники… Тому що спорт – це такий майданчик, який дозволяє рости. І бути при тому здоровим».

 

… «Уявляєте: прем’єр тренується щоденно, щоби пройти Іronman, щоби мати цей титул за собою. Навіщо це йому? Це престижно, то – раз; це дисциплінує – це два; вчить ставити перед собою цілі і досягати їх; вчить позбуватися зайвого. …Щоб дійти до Іronman, треба витрачати на тренування від 12-ти годин на тиждень».

 

… «Я вперше почув про тріатлон на семінарі у Польщі, куди приїхав зі своїми друзями. Один товариш розказав тоді про такі змагання. Думка, яка тоді мені прийшла в голову: «Це якісь люди надможливостей» (сміється).

Гадав, що це нереально. Але почав спершу їздити на ровері, потім бігати, а тоді вже зрозумів, що це ніякі не надможливості. Це все досягається».

… «Біг півмарафони у Луцьку (мабуть, усі). Потім брав участь у змаганнях з тріатлону на половину дистанції (починав з «половинки», це 70,3 милі) у Монтенегро (Чорногорія). Друга моя «половинка» - це Іronman у Польщі (місто Гдиня). Потім, у 2017-му, був марафон у Флоренції. І зрештою, - повна дистанція у Барселоні».

 

… «Тріатлон – це коли тобі ніколи не набридне якийсь вид спорту. Бо якщо тобі набридло бігати - ти їдеш, якщо набридло їхати – ти пливеш. Коли мав травму коліна, я плавав. Перевага нашого спорту в тому, що ти завжди можеш чимось зайнятися. Є альтернатива, можна розвивати інші свої можливості. Це дозволяє завше бути в тонусі».

 

… «Тріатлон – це як секта. У нас є своя соціальна мережа - Strava. Чули? Тут, в основному, біг, плавання, велосипед. Для прикладу, у моєму профілі можна бачити мої об’єми за рік. Це щось схоже на щоденник спортсмена. Є лайки, коментарі. Є можливість спілкуватися із такими, як сам».

IRONMAN Barcelona 2019. Віктор Грушецький

Тріатлон – олімпійський вид спорту, який включає три складові: плавання, їзду на велосипеді та біг. З усіх видів тріатлону найскладніший етап – це Іronman (плавання — 3,8 км, велогонка — 180 км та біг — 42 км (марафонська дистанція).

«Ріс на 40-му в Луцьку. Бізнесом займаюся з 13-ти»

… «Бізнесом я займаюся з 13-ти років. Ріс на 40-му в Луцьку. Жили ми з мамою, батьки рано розлучилися. Хотілося мати якісь свої гроші. А це ж складні 90-ті. Я брав тележку, вантажив у неї воду і віз її на базар. Там, на «Варшавці», продавав. Після води отак продавав морозиво. Далі – різні речі з Хмельницька. Згодом –  будматеріали. Спершу торгував керамічною плиткою, пізніше сантехнікою, потім дверима».

 

… «У 29 я почав набирати зайву вагу. У підлітковому віці я багато працював фізично, тому було якось не до спорту. Коли вже почав дорослішати, фізичних навантажень стало відчутно менше – і почалося.... Через проблеми із зайвою вагою я й почав займатися спортом».

 

… «Спочатку був басейн, потім спортзал і важка атлетика… І так закрутилося. Далі у моєму спортивному житті з’явився ровер. А зрештою – тріатлон».

 

… «Зараз мені 38. І спорт – то частина мого життя. Хоча я аматор».

«Я думав, що це люди з надможливостями»

 

… «Насправді спорт дуже вчить тайм-менеджменту. Ти починаєш цінувати кожну хвилину. У всьому - чіткий розпорядок та план. Це дуже помагає у бізнесі.

Фабриці дверей MetrDoor цього року буде 10 років. Нашу продукцію можна знайти та придбати не тільки на території всієї України в гіпермаркетах «Епіцентр» та «Нова лінія», а також за кордоном в країнах ЄС».

… «Із друзями маємо команду MetrDoor team Luck. Кожних вихідних ми з командою влаштовуємо собі поїздки трасою у бік Рівного до міста Клевань. Серед нас є ветерани велоспорту, є аматори, як я. Але всі – класні люди. Люди, які вміють ставити цілі в житті.

Ми розвиваємо та пропангуємо велоспорт у Луцьку, тому раді коли до нас приєднуються початківці. Навчаємо їх, як безпечно та правильно їздити в групі (кому цікаво – пишіть на сторінку MetrDoor team Luck)».

ЧИТАТИ ТАКОЖ:  Серед Перших: MetrDoor показав, як насправді виготовляють високоякісні вхідні двері у Луцьку

… «У дитинстві я мав ровера, але ніколи не думав, що саме він стане частиною мого життя і запорукою моїх хай і невеликих, але перемог. Ровер – це спорт, який тренує витривалість, тренує серце, силу і душу».

18 лютого 1978 року стартував перший Ironman Triathlon. Відбулися змагання на гавайському острові Оаху (США). З 12-ти учасників першим фінішував Гордон Халлер, водій таксі із Гонолулу. Його результат - 11 годин, 46 хвилин та 58 секунд. Усі, хто фінішував, отримав у подарунок маленьку фігурку людини із залізних трубочок. Наступного року стартувало 15 атлетів, серед яких була одна жінка, Лінн Лемейр із Бостона. Вона фінішувала п'ятою в абсолютному заліку і стала першою Іronwoman в історії гонки. Переможцем тоді був власник бару із Сан-Дієго Том Воррен.

«Іноді бігав з Ківерець до Луцька. Іноді - з Ківерець до Звірова»

… «Три роки готувався до Іronman, до повної дистанції у Барселоні (традиційно в Іronman є різні дистанції: половина, одна четверта, одна восьма…). Міг би взяти участь в IRONMAN Barcelona ще у 2018-му, якби не травма коліна. Просто біг у луцькому парку, послизнувся і впав. Через це вилетів рік. Відновитися дуже допомогла йога».

 

… «Як я встигаю? Усе планую. Тренування у мене відбуваються сім разів на тиждень. Часто це 2 тренування за день.

Прокидаюся о 7-й, завожу дітей у школу, о 8.30 я вже в басейні («Sport Life»). Годину плаваю, потім їду на роботу, займаюся поточними виробничими та бізнесовими справами. А після роботи ми годину їздимо чи бігаємо. Друге тренування – це або біг, або ровер. Зазвичай, це десь після 18-ї. Зараз раніше темніє, то раніше.

Бігаю на стадіоні «Авангард». Або в лісі. У мене є собака хаскі, мій особистий тренер, Дік. Коли готувався до айронмен, треба було робити довгі тренування, тому бігав до 34 км. Живу в Ківерцях, біля лісу, тому бігаю з Ківерець до села Звірів. З Діком якось легше)) Та й дорога там гарна: ліс, маленькі села…».

 

 … «Бувало, біг з Ківерець на роботу до Луцька. Чи навпаки – з роботи до Ківерець».

«Тренування у мене відбуваються сім разів на тиждень»

… «Мені пощастило, бо мене підтримує моя дружина, моя сім’я. Наталя теж любить спорт. Тільки у неї хобі – то пілатес, йога. Тріатлоном ми обоє займатися не можемо. Він займає стільки часу, що в сім’ї то мусить бути хтось один (сміється). А в принципі багато хто з мого оточення не знає, що таке тріатлон і «з чим його їдять».

 

… «Я бігаю щодня і щодня бачу таких, як сам. Постійно переконуюся, що людей, які займаються спортом, з кожним днем на «Авангарді» все більше і більше. Нещодавно з’явилися Федерація тріатлону Луцька, головою, якої став Володимир Ольховик».

Секрет популярності змагань у тому, що якось на них був присутній журналіст Баррі МакДермонт. Він написав свої враження у Sport Illustrate – і вже під час наступних змагань азартні американці стежили, хто ж стане «залізною людиною».  Від часу першого старту на гавайському острові пройшло вже більше 40 років (1978).  Чемпіонати Іronman  проводять у різних куточках світу. Один із найпопулярніших у світі і найбільших в Європі - IRONMAN Barcelona. Проводиться з 2014 року. У 2019-му участь у них взяло 3 тис. 700 спортсменів з різних країн. Місце змагань: колишнє рибацьке селище, а нині туристичне містечко Калелья на березі Середземного моря.

«Тріатлон – недешевий. Але ти не п’єш, не куриш і – маєш «резерв»

… «На змагання в Іспанії, в Барселоні, я зареєструвався ще у 2018-му. Але через травму поїхати туди не зміг. Але це навіть добре, бо вже в жовтні 2019-го це дало мені можливість ліпше пройти дистанцію і навіть виконати норматив кандидата у майстри спорту.

Я зміг вийти з 10-ти. Тобто дистанцію я пройшов за 9 годин 58 хвилин 44 секунди. Так і хотів. Це такий результат, який для багатьох є бажаним для першого разу. Знаковий для цієї дистанції.

Зрозуміло, що є люди, які професійно займаються спортом, і їм легше пройти ці випробування, ніж, скажімо, мені – людині з дивану. Але загалом не більше 5 % учасників з першого разу виходять з 10-ти годин».

 

… «3700 учасників з усього світу: з них 300 росіян, 50 казахів і 50 українців. У Луцьку я другий, хто пройшов ironman. Ми впізнавали українців за формою. Завжди старалися підтримувати один одного. Віталися. Спілкувалися. Атмосфера на цих змаганнях – дуже позитивна. Це спорт однодумців».

… «Тріатлон – недешевий вид спорту, але завдяки тому, що ти не п’єш, не куриш, ти маєш резерв. Участь у змаганнях платна. Недешеве і спортивне спорядження. У мене два ровера, один – для групових тренувань, інший – для роздільного старту. Потрібно гідрокостюм для плавання, ціни на який коливаються від 150 до 800 євро, а також на ровер та спорядження для нього – від 1500 до 8000 євро, не кажучи вже про кросівки, реєстрацію, перельоти та проживання в готелях».

 

… «Правила – жорсткі, бо вони написані кров’ю. В Іronman заборонений драфтинг, ти маєш тримати дистанцію 12 метрів до колеса попереднього учасника. Якщо ти порушуєш дистанцію, то маршал (суддя) має право тебе штрафувати на 5 хвилин зупинки. В Барселоні я отримав такий штраф і стояв 5 хвилин.

Найсумніше: смертельні випадки. Найбільше їх на  Іronman під час плавання. Спортсмени тонуть через величезну кількість учасників. Там є рятувальники, але натовп плавців такий, що встежити за усіма нереально.

Наприклад, у Барселоні я отримав удар ногою від спортсмена, який плив попереду. У Чорногорії я вдарився головою в байдарку рятувальників. Буває, що люди отримують удар, втрачають свідомість і тонуть. В Європі на змаганнях таких історій менше, а в Росії вони трапляються частіше».

 

… «Як пливти? Легко. Я вибрав комфортне для себе плавання: 3,8 км мав пройти за 1,05 год. Я старався розслабитися і зберегти сили для ровера і бігу. Найбільше переживав за біг, бо через травму мав менше часу для тренувань. Бігати повноцінно я почав тільки з червня, за 4 місяці до старту».

 

… «Виходиш із води, знімаєш гідрокостюм, забігаєш у роздягальню, де є два пакета… Далі бігом забираєш шолом і окуляри, кладеш натомість гідрокостюм. Взуття – спеціальне, воно вже пристебнуте до ровера, щоб можна було просто стати і їхати».

 

… «Завдяки спеціальному додатку дружина (ми їздили до Іспанії удвох) могла відстежувати, в якому місці я перебуваю. Без неї я б не справився. Іноді вкрай важливо вчасно поїсти, тому - навіть у такому елементарному. Хоча вона мене підтримує у всьому. Ти нічого не вартий без друзів, без людей, які можуть підставити тобі плече. У спорті – теж так. Є люди, яким я безмежно вдячний за підготовку до змагань. У Луцьку то тренери Роман Гаврилюк (біг) та Володимир Самчук (плавання). Щодо велоспорту, то тут ми тренувалися разом із командою MetrDoor team Luck, допомагав мені дуже ветеран велоспорту Володимир Корольчук».

«Я зміг вийти з 10-ти». Далі - буде)

«Мій годинник порахував, що за Іronman я спалив 12 тисяч калорій»

… «Велоспорт – це здоров’я. Я бачу, що навіть у нашій команді є учасники, яким 63, але вони дуже гарно спортивно виглядають. Я розумію, що це завдяки велоспорту. Це те, що продовжує життя і дає молодість.

Велоспорт дозволяє швидко спалювати калорії. Тому режим харчування у мене, звичайно є: я стежу за тим, що їм, і це має бути здорова їжа. Але без фанатизму, без жорстких обмежень. Наприклад, мій годинник порахував, що за  ironman я спалив 12 тис калорій».

Мене не було 10 днів. Кожного разу, коли я їду в якісь мандри, мої колеги на роботі питають, як я відпочив. То цього разу – не питали».

 

… «Далі? Кілька днів я відходив. А тоді зареєструвався на наступні змагання. Бо коли ти спробував це один раз, і в тебе вийшло, ти захочеш нових результатів.

У Польщі в старовинному місті Мальборк 3-го вересня 2020 року буде мій черговий старт. Якщо Бог дасть. Це місто хрестоносців, думаю, там буде цікаво».

 

… «Для мене – то не робота. То – моє хобі. Тому я не ставлю високих планок, не хочу забирати шматок хліба у професіоналів. Хай буде без одержимості. Я просто хочу робити те, що люблю».

 

… «Найвища ціль шанувальників ironman – потрапити на чемпіонат світу на Гаваях. Хоча туди можна втрапити різними шляхами: купити собі таку можливість, жити на Гаваях, в Барселоні було 30 слотів, які давали змогу учасникам, сягнувши певних результатів, туди потрапити.

Мрія кожного легкоатлета - бути там. Цього року на Іronman на Гаваях було 4 українця».

«Ти розставляєш свої пріоритети. І розставляєш їх правильно»

… «Спорт багато в чому змінив моє життя на краще. У мене не болить голова. Я нормально дихаю. Я стараюся не користуватися ліфтом. Багато чим доводиться жертвувати: барами, часом зайвими посиденьками з друзями, ти розумієш, що не можеш увечері посидіти-погудіти, бо вранці на тренування.

Ти розставляєш свої пріоритети. І розставляєш їх правильно.

Став більше стресостійким. Раніше більше переймався на роботі з того чи іншого приводу, а зараз: побігав, поїздив - і стресу нема».

 P. S.

… «Для чого це все? У принципі все, що ми робимо, заради дітей. Усе заради того, щоб показувати гарний приклад.

На даний момент мій син Владислав – багаторазовий чемпіон України з велоспорту.

Ну, от недаремно ж… (усміхається)».

Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.

Фото: Ірина КАБАНОВА.

«Для мене – то не робота. То – моє хобі. Робота - то MetrDoor»

 

 


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Видовищно і небезпечно. Біля Луцька змагалися мотоциклісти
Наступна новина Арсен Мірзоян презентував лучанам свій новий альбом


Останні новини
Схожі новини