Іван Смітюх – один з найдосвідченіших депутатів Волинської обласної ради. Восени 2020-го його обрали на цей пост втретє. Цього разу – за списками Аграрної партії України. Працює у складі постійної комісії з питань сільського господарства, продовольства та земельних відносин.
Розмова з Іваном Смітюхом – про ціну на газ, запуск ринку землі та політичні перипетії в обласній раді.
* Цей матеріал створений в рамках спецпроекту «Перший в облраді». Спільно з Волинською обласною радою підсумовуємо перший рік каденції.
«В Україні справжніх партій немає»
– Одне з найактуальніших питань останніх тижнів, а то й місяців – ціна на газ. Зокрема, комунальним установам прогнозували захмарну ціну – 39 гривень за метр кубічний, хоча потім їм вдалося підписати договори за вдвічі меншою ціною. Тим не менше, для промислових підприємств усе ще ціна шалена. Яка вона наразі? І які це наслідки може принести?
– Дійсно для промислових підприємств це практично катастрофа. Станом на цю хвилину, для нашого підприємства (Ковельський хлібокомбінат, – ред.) ціна – 38 гривень разом з постачанням. За рік витрати підприємства на газ та електроенергію зросли більш ніж на 20 мільйонів гривень. При цьому наше валове виробництво – приблизно 80 мільйонів. За цих умов вкласти понад 20 мільйонів додатково в енергоносії просто нереально. Наше підприємство матиме великі збитки.
Плануємо переобладнання, але наразі світ не може запропонувати великої альтернативи. Пелети, солома, інше тверде паливо не дають такої стабільної енергії і потужності, якої вимагає наше обладнання. До того ж ці технології потребують значних фінансових вливань і багато часу на впровадження – щонайменше рік.
При цьому ми не можемо підняти вартість продукції настільки, щоб це покрило наші витрати – у споживача немає грошей. Довелося б подорожчати на 30%, але для покупців це занадто. Ми, звісно, будемо це робити, але поступово і на незначні суми – 3-5%, а не радикально.
Думаю, рік доведеться працювати у збиток, перекриваючи витрати за рахунок інших бізнесів.
– Чи не планується скорочення працівників або їхнього робочого часу?
– В цілому на підприємствах, де я виступаю організатором, зараз понад 500 людей. Скорочувати рука не піднімається. Але невелику кількість потрібно звільнити: хтось заслуговує вже піти на пенсію, хтось не може працювати відповідно до сучасних стандартів.
Часто нам бракує хороших інженерів, технологів, механіків, механізаторів – їх дуже мало в області, адже справжні фахівці повиїжджали за кордон, а ми не можемо платити такі ж зарплати. При цьому навіть ми велику кількість інгредієнтів купуємо за кордоном: Україна замало виробляє маку для кондитерки, не виготовляє шоколаду… Ми – дешевий сировинний придаток. Завозимо з-за кордону майже 90% рибопродуктів, м’ясо, молочні продукти. Ми – палетово-бананова країна. Палети виробляють із найкращої деревини. Не меблі, не ламінат, а найдешевший продукт.
Все питання в людях, кого ми винаймаємо на роботу. На мою думку, зараз при владі немає людей, які знають, як змінити ситуацію. На виборах ми не винаймаємо менеджерів, нам нав’язують лжепатріотів, людей, які нічого в житті не робили, але вміють гарно говорити. Вони приходять до влади, а не знають законів.
У нас є люди в області, яких я запитую: «Ви хотіли б бути прем’єр-міністром?», а вони відповідають: «Так, звичайно». Катастрофа. Нічого в житті не робили, нічого не вміють, не знають юриспруденції. Питаю: «Ти хотів би бути губернатором?». Відповідь та ж: «Так!». Але як так можна казати?.. От де проблема.
«Депутати стають статистами»
– А ви хотіли б бути головою ОДА?
– У мене були такі мрії, бо впевнений, що міг би допомогти області. Але зараз вже не хочу.
В Україні немає справжніх партій: під кожні вибори хтось робить блог, хтось – партії. В області багато людей взагалі відмовились від політики. Саме тих людей, що щось вміють. Зокрема, аграрії. І що вони в результаті отримали? Фракцію з п’яти людей.
Читати також: «На сесіях без політики ніяк», – Григорій Недопад про перший рік каденції. ІНТЕРВ’Ю
– Чому аграрії не захотіли йти в обласну раду?
– Можливо, вони недооцінили себе, можливо, втомилися і зрозуміли, що цим нічого не можна змінити. Скажу за себе. Я депутат обласної ради. Але що я можу в обласній раді зробити, коли надумана більшість вирішує все за кулісами? А бути статистом я не хочу. Перед тим я 10 років був депутатом. Хай там що, були дискусії, обговорення. А зараз сесії відбуваються за дві години. Або інше: начебто відбуваються бюджетні слухання, а розібратися у бюджеті насправді мало хто може. Депутати стають статистами, голосують, як їм скажуть. А одиниці, які мають свою думку, нічого не можуть зробити.
– Можете сказати, хто з іменитих аграріїв відмовився від участі у минулих виборах до обласної ради?
– Щонайменше Валерій Діброва (директор ТОВ «П’ятидні», депутат обласної ради чотирьох скликань, народний депутат третього скликання, – ред.) не захотів, Віктор Шумський (керівник СГПП «Рать», – ред.), Євген Дудка (засновник компанії «Волинь-Зерно-Продукт», – ред.), напевно, мали б брати участь у політичному житті, оскільки вони керують великими підприємствами.
– Як ви оцінюєте реформу децентралізації, зокрема об’єднання районів?
– Два роки я був головою Ковельської районної державної адміністрації (у 2010-2012 роках, – ред.). Тоді район налічував не більш ніж 80 управлінців у всіх відділах. Що ми маємо після адмінреформи. Дубівська громада – 50-60 людей, Голоби – 50-60, Колодяжне – стільки ж. Загалом отримали купу видатків на заробітні плати. А де нові робочі місця – заводи, фабрики?
Навіщо Ковельська районна рада, де окрім голови – ще й заступники? Які функції Ковельської РДА? Навіщо вона? Для чого радники? Навіть в обласній раді я про це казав: ви набрали 60 депутатів, начебто найкращих кандидатів, навіщо вам ще хтось на посадах радників? Чому я як платник податків мушу їх всіх утримувати? Насправді це просто спосіб працевлаштувати своїх кумів, сватів, однопартійців. Потрібно винаймати професіоналів, незважаючи на партійну приналежність.
Територія не розвивається стратегічно. Тільки витрачаються податки підприємств, які ще свідомо їх платять, бо поважають державу. А ми це все проїдаємо.
– Як ви зараз оцінюєте роботу обласної ради?
– Головний лікар обласної лікарні – виконуючий обов’язки, головний лікар інфекційної лікарні – в.о. Заступника голови обласної ради Григорія Пустовіта є час на одній сесії звільнити, а на наступній – призначити назад. А тут чому не призначаються люди? Бо треба тримати людей на мотузках: якщо ти нам не служитимеш, ми тебе приберемо. І це в часи пандемії ключові посади в медицині не зайняті! Я про це говорив не раз і не два, але в результаті просто б’юсь, як риба об лід. Пояснення про те, що не можуть проводити конкурси в часи пандемії, – це дурня. Заступника голови ради чомусь можуть звільняти і призначати. Тим паче, що вони мають більшість.
– Що ви думаєте про звільнення і невдовзі знову призначення Григорія Пустовіта?
– Це політична маніпуляція. Там є якісь внутрішні причини, у які я навіть не вникав. Григорій Пустовіт – сам по собі непогана людина, але це для мене не критерій. Є питання доцільності перебування людини на посаді. Вона повинна організовувати роботу, а не їздити вручати грамоти.
На цих виборах я, наприклад, вирішив балотуватися лише за місяць до дати виборів. До останнього вагався. Попереднього ж разу я відмовився, бо не бачив доцільності в перебуванні у депутатському кріслі.
– Якою була ваша мотивація йти в депутати?
– Була зустріч аграріїв, і я переконав їх, що в обласній раді повинні бути представники цієї галузі. Не партії, а саме галузі. Практично всі відмовились. Не я в результаті формував список, я туди був запрошений. Але, напевно, мені особисто вдалося набрати голосів.
Читати також: «Хотів дізнатися думку людей про себе. Так пішов у депутати», – Анатолій Никонюк. ІНТЕРВ’Ю
– Вдалося за цей рік відстояти якісь аграрні питання?
– Ні, жодного. Вони й не виносяться навіть – бюджету на це не передбачено. При цьому завдання влади і депутатів – створювати робочі місця, щоб люди мали де заробляти, щоб рухалась економіка. А в якій ще сфері на Волині ми це можемо зробити, як не в аграрній? Інші галузі в нас не розвиваються. Тільки купуємо, продаємо.
«Земля повинна ставати лише дорожчою»
– На початку року був один з чергових скандалів з обласним управлінням геокадастру. Тоді ви в тому числі обурювались, що на території вже колишнього Горохівського району роздають земельні ділянки не місцевим атовцям, а мешканцям Львівської області. Керівника управління відтоді вже кілька разів змінювали. Чи актуальна ще ця проблема?
– Після цього було нетривале покращення, але нещодавно в ковельського відділу геокадастру більш ніж місяць не було інтернету. Жодні процедури не проводилися, бо хтось не провів тендер і не оплатив послуги. Збій системи через елементарну проблему. Це саботаж чи як? Призначають людей по кумівству, от і маємо результат.
– Як вам запуск ринку землі? Він запрацював в липні 2021 року, але до 2024 землю зможуть купувати лише фізичні особи, громади і держава.
– Ринок землі – це добре. Я за те, щоб людина, яка заробила гроші, могла купити за них кілька гектарів землі. З іншого боку є люди, яким ці гроші потрібні. Хто продає зараз землю? Люди, яким вкрай потрібні гроші. Яка зараз ціна на ринку? Не дуже висока. Загалом власники поки не поспішають продавати землю. І це правильно, бо вартість оренди суттєво виросла – тепер за це можна отримати перші непогані виплати.
Зараз же, як на мене, держава мала б закласти в бюджеті кілька мільярдів і бути гравцем на ринку, стабілізувати ціни на високому рівні.. А люди, які отримали кошти від продажу, пустили б їх у внутрішню економіку, і гроші запрацювали б на користь держави.
Нам не треба дешева земля – нам треба високі ціни. Аграріям в тому числі це піде на користь. Бо ми повинні працювати з тими ж цінами, що й Польща, і стримувати робітників від виїзду за кордон.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Інна Максимчук
На правах реклами
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
