В одну річку можна зайти не те, що двічі. А й тричі. Для депутата Волиньради Ігоря Леха ця каденція - третя. Але особлива.
Саме Ігор Лех очолює фракцію, навколо якої сформувалася більшість у сесійній залі. Її кістяк - команда вчорашнього голови ради, а нині лідера депгрупи та однойменної партії «За майбутнє» у Верховній раді Ігоря Палиці. Команда, підсилена на останніх виборах потужними гравцями з інших політичних сил, провела у раду 22 обранці.
Із керівником найбільшої фракції у Волиньради говоримо про рік роботи у сесійній залі: політичні перипетії, які відбувалися на Київському майдані, 9, про результативні рішення, скандали, проблеми, перспективи і те, як депутатські ініціативи впливають на життя волинян.
Для довідки. У позасесійному житті Ігор Лех - бізнесмен, лучанин, уже 20 років керує компанією «Пальче», яка виготовляє запчастини до сільгосптехніки і подрібнювачі деревини й розташована у селі Пальче колись Ківерцівського, тепер Луцького р-ну. Як розповість у цьому інтерв'ю, у політику прийшов майже випадково - через товариські взаємини із колишнім нардепом 4-х скликань від «Батьківщина» Євгеном Кирильчуком та його сином Олександром, ставши спершу помічником народного обранця. Нині помічник народного депутата Вячеслава Рубльова.
Тричі обирався депутатом. Дві каденції - від «Батьківщини» (2010 і 2015 рр.). Третю - як кандидат від партії «За майбутнє». У раді попереднього скликання через те, що з частиною колег депутатів із фракції проголосували з створення КП «Волиньприродресурс» був виключений з партії. Після чого, залишаючись у складі фракції «Батьківщини» став членом депутатського об'єднання «Тільки разом».
На місцевих виборах 2020 року приєднався до команди партії «За майбутнє». Свої дві попередні каденції депутата Ігор Лех відпрацював у складі екологічної комісії, цього разу - член комісії, яка опікується комунальним майном.
«Пройшло 10 років. І ми вже не філія адмінстрації»
- Позаяк то ваша третя каденція і ви встигли попрацювати з різними головами і різними політсилами, то кому, як не вам, добре порівнюється. В чому ключова різниця між сесійною залою 2010 року і 2021-го?
- Кожен голова мав свій стиль управління і свої плюси чи мінуси. Але я вважаю, що кардинально рада змінилася якраз під час головування Ігоря Палиці. Це був певний переломний момент. Від лідера багато в чому залежить робота депутатського корпусу.
Якщо говорити про мою першу каденцію, тоді все-таки голови більше орієнтувалися на обласну адміністрацію. Саме тому я ще в своїх попередніх інтерв'ю говорив: головне, аби обласна рада не була філією облдержадміністрації. У нас так було у 2010-му.
Пройшло 10 років, і можна твердо казати, що ми кардинально змінили цю практику. І сталося це якраз за головування Ігоря Палиці. Я хочу нагадати, що ми були в опозиції до адміністрації. Він зумів навколо себе об'єднати депутатів, які не боялися приймати непопулярні рішення і ходити після того на допити, знаючи, що це буде.
Не зламалися. І це дало поштовх. Надалі ми таку тенденцію намагаємося підтримувати. Тоді, у 2016-2017 роках, це був перелом.
- Раз уже зачепили цю тому, як би ви сьогодні ситуацію описали? І зокрема, взаємодію з обласною адміністрацією. Бо напочатку каденції ви дружно продемонстрували оцю опозиційність і висловили недовіру голові ОДА Юрієві Погуляйку, а з іншого боку - голова облради працює з ним спільно, разом бувають на заходах і ніби «закрили очі на недовіру». Однак голова ОДА принципово не займає місце ні в президії, не відвідує сесії. І навіть, я сказала б, що і його заступники ігнорують сесії: хто пригадує, як було раніше, бачить відмінності. Згідні?
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Волинським депутатам треба в Трускавець». Розмова з митрополитом Михаїлом. НАШІ ПЕРШІ
- Це таке дуже правильне у нинішній ситуації запитання. Недобре, коли облрада є, як я казав, «департаментом» ОДА. Але недобре, й коли є така прірва, конфлікт. Тут треба все-таки тримати баланс. А баланс - це здорова і конструктивна робота. Однозначно, що голова адміністрації має бути на сесіях облради. Наразі: якщо сесії, то в нього відрядження. Ми це ж бачимо.
Над цим, вважаю, треба задуматися президентській команді, і останні рейтинги показують, що я правий. Якщо він приїхав на Волинь, якщо він немісцевий, якщо президент висловив йому довіру, то він має її і надалі зберігати, а не ховатися від депутатів обласної ради. Раз прийшов, десь вгорі у цій залі покричав, надавав купу інтерв'ю у ненормальній, як для голови обласної державної адміністрації манері, і зараз спокійно собі робить своє.
Ми свою позицію висловили. 10 місяців пройшло відтоді. Президент про це знає, але не реагує. Це його проблеми, хай думає. Якщо вони не думають, якщо вони не хочуть діалогу, то, може, останні рейтинги будуть для цієї команди холодним душем.
Переконаний, що обласна рада сьогодні найбільш дієвий орган влади на Волині , де зібрані думки всієї громади, де кожен може висловитися, кожен може брати участь у бюджетних слуханнях і впливати на рішення. Це ненормально, що у цій всій роботі не бере участі голова ОДА, що він ігнорує депутатів, а якщо вже говорити геть прямо - ховається. Ми говорили йому: «Приходьте на сесію»...
- Була така відверта розмова, так?
- Так. Він обіцяє прийти, правда, у нього завжди з’являються якісь відрядження перед сесією. Але в нас є одна умова: він має прийти сюди і вибачитися.
- Ви цю умову озвучували голові ОДА?
- Ми йому її озвучували. Він має прийти і вибачитися. А ми - люди не горді. Вибачати можуть тільки сильні, тому ми йому можемо вибачити.
Тут сидять представники різних партій, фракції, в тому числі і «Слуги народу». Я вважаю, що голова облдержадміністрації демонструє слабкість тим, що не може зробити цей крок.
- Разом із тим ця ситуація не може не позначатися на співпраці з керівниками департаментів, розпорядниками коштів, а відтак загалом економіці Волині, на роботі з бюджетом, підготовці документів. Чи відчуваєте ви, що обидві сторони такими діями шкодять роботі?
- Звісно, десь це впливає на роботу, десь - не впливає. Сказати, що все ідеально, не можна. Але й сказати, що все через це зупинилося, теж. Проте все може бути набагато краще.
Поясню. Ми бачимо, як мало з державного бюджету йде коштів на Волинь. Для Рівненщини на дороги, на інфраструктуру виділяються значно більші гроші. А все це робота адміністрації. Для цього треба діалог.
Я не є прихильником конфліктів, це загалом для держави вкрай ризиковано. Але я не вважаю, що голові адміністрації треба дозволяти себе так поводити. Є над чим думати президентові. Посада голови ОДА - це публічна посада. Але треба не тільки ходити на святкування, а брати участь у різних дискусіях і працювати над вирішенням різних проблем, після чого реалізовувати якісь заходи.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Ми всі в одному кораблі». Голова Волиньради Григорій Недопад. ІНТЕРВ’Ю
Хай скаже, скільки ми завели сюди інвестицій, які вони, скільки ми зробили нових робочих місць. Натомість ми говоримо постійно тільки про видатки: скільки ми витратили на газ, на електрику і як нам зекономити. Нам треба створювати умови, при яких Волинь було б приваблива для інвестицій.
Найближчим часом із головою обласною ради, з депутатами на фракції ми будемо проводити з цього приводу зустрічі, саме ідуть перемовини, щоб напрацювати доречний формат і думати всерйоз, як область має ставати багатшою. Це наш план на наступний рік.
- Скоро ж рік завершується, і голові ОДА знову треба буде звітувати про виконання делегованих повноважень. Цей звіт прозвучить з трибуни облради, як думаєте?
- Побачимо.
«Цей заклад тихенько готувався під приватизацію»
- Почали каденцію з того, що провели бюджетні слухання і проаналізували ситуацію у кожному комунальному підприємстві чи в кожній установі. Зробили ревізію. Ви бачите результат цієї роботи?
- Торік ми вже не могли впливати на формування бюджету, бо ця робота нам дісталася як естафета від попередньої каденції. Рік був адаптаційним. Згадайте, це було перезавантаження депутатського корпусу всієї Волині: обласна рада, місцеві ради, ОТГ. Як мінімум квартал витрачено саме на цю адаптацію.
Нинішні ж бюджетні слухання більш ефективні. Хоча загалом таку форму роботи рада практикує 4-й рік поспіль. Раніше було як: голова ради з головою обласної адміністрації зробили бюджет, принесли його депутатам - голосуйте! Так? Проголосували, а хто що зрозумів - неважливо. Частина депутатів розуміла, інша частина - не вникала. Але згодом цю тенденцію переламали, якраз увівши бюджетні слухання.
Скільки ми мали супротиву від адміністрації, боротьби. «Як це так, що ми будемо ходити і щось доводити чи пояснювати депутатам?» - казали вони. Сьогодні - це правило діє, ми до нього звикли.
Майже 100 комунальних закладів є на Волині. Перевіряємо доходи, видатки, штатні розписи… Згодом це випливає навіть у ряд кадрових змін.
Для прикладу про результат - той же санаторій «Пролісок». У 2016-му його прибутки були на рівні 200-250 тисяч гривень, у 2017 - десь 300-400 тисяч. Коли ми вже почали створювати ревізійну комісію (попередня каденція, очолював ревізійну комісію Ігор Лех, - авт.), то прибуток виріс «аж» на 100 тисяч. Коли ми зрештою змінили керівника у 2019 році, то фінансовий результат сягнув 3 мільйонів 600 тисяч гривень.
Далі був карантинний період, коли санаторій більше, ніж пів року не працював. Але навіть тоді прибуток був десь 600-700 тисяч. І це - один із прикладів. А закладів такого роду, де ми бачили необґрунтовано високі зарплати, великі штати, малі доходи - багато, а це десятки мільйонів економії для обласного бюджету.
- Зараз «Пролісок» - в епіцентрі скандалу навколо корпусу, що будувався коштом європейського гранту та частково обласного бюджету, але формально знаходиться на балансі місцевої громади, бо такою, пригадую, була умова проекту. Створена комісія, яка займається передачею частини майна санаторію обласній громаді. Натомість є в громаді люди, які доводять, що передати корпус комунального санаторію у комунальну власність, це – «забрати в громади її майно». Ви тут на чиїй стороні?
- Я був головою ревізійної комісії у «Проліску», коли рада вирішила звільнити депутатку від «Батьківщини» Валентину Касарду з посади директорки санаторію. Коли я побачив, що там творилося, то звісно, у мене виникла купа питань до того, куди чимало років поспіль дивилося КРУ, поліція, прокуратура. Це безкарність, бо треба було вести людину до суду, просто звільнити - це дати відчути безкарність.
Чому після звільнення керівниці різко виросли прибутки санаторію, знаєте? На території закладу є будиночки, які здавалися в оренду. 10 будиночків вона здавала в оренду за 50 гривень у місяць своєму підставному підприємцеві, фактично то її племінник.
Коли ми змінили директорку, я мав розмову з Ігорем Палицею, який сказав: ніяких підприємців, ніяких суборенд і так далі, це наш комунальний заклад, там має бути результат. Тоді наше комунальне підприємство здавало той будинок в добу за 500 гривень.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Прийшов у «Батьківщину» в найтяжчий її момент». Андрій Козюра. ІНТЕРВ'Ю
Ми зверталися в правоохоронні органи - немає реакції. На мою думку, Валентина Касарда вважала, що то її приватний заклад і не чекала, що облрада її звільнить. Після звільнення вона почала претендувати на якісь ванни.
Мовляв, десь у санаторії стоять ванни, це, мовляв, її приватна власність, це дороге обладнання, вона почала через суд вимагати його собі. Це цинізм. Зараз, на моє переконання, саме вона підбурює кількох людей. Ми будемо робити окреме звернення з цього приводу, а ні - будемо знову звертатися до правоохоронців.
Є такі моменти, де правоохоронна система показує свою бездіяльність. Вони легко показують свою присутність у бізнесі. От де є бізнес, там вони є. А де є корупція - їх немає. Хочеться, щоб такого не було, бо це один із прикладів, але подібні якраз і породжують безкарність.
- Це питання про майно буде виноситися на сесію? Чи процедура цього не вимагає?
- Ви маєте на увазі той шум з бальнеологічним корпусом?
- Звичайно.
- Ні. Там все просто. Поясню у двох словах. Обласна рада має комунальне підприємство санаторій матері і дитини «Пролісок». Коли виграли грант, 10% співфінансування на цей грант давала обласна рада, решта - європейські гроші. Корпус мав побудуватися на землі тодішньої сільської ради і потім мав бути переданий в обласну комунальну власність. Це чисто формальна процедура. Ми отримали гроші, збудували корпус, він мав після цього стати на баланс КП «Пролісок».
А тепер людина, яка відчуває безкарність, звертається до громади і каже: «В нас забрали наше підприємство». Просто - брехня. Такого не може бути. Так, дійсно, ще сільська рада мала надати дозвіл на те, щоб передати майно… Недавно це тергромада і зробила (у Цуманській ТГ прийняли рішення про передачу майна на баланс обласної ради, - авт.).
- Чому це не зробили одразу? Чого тільки зараз?
- Головою сільської ради була товаришка Валентини Касарди, кума чи родичка. Тому вона не давала це рішення. Вже в ході роботи ревізійної комісії ми зрозуміли, що цей заклад тихенько готувався під приватизацію. З обласної комунальної власності планували перевести цей санаторій у власність місцевої громади, в сільську раду. А звідти тим чи іншим способом чи викупити чи щось інше, але приватизувати. Оце була кінцева ціль. Все.
У них тепер паніка. І треба віддати цим людям належне, що вони не заспокоюються, це ще треба у них повчитися.
- Тим часом усе це стосується роботи колишньої вашої колеги з фракції «Батьківщина». Ви працювали у цій раді пліч-о-пліч дві каденції поспіль. Чи підтримує нині фракція «Батьківщини» цю тему з передачею майна, тут вони одностайні з більшістю?
- На мою думку, вони мають тут зважати не на партію, а на те, що вони депутати обласної ради, в якої є 100 комунальних закладів, а вони у цій залі якраз для того, щоб захищати їх інтереси, а не інтереси колег із партії. Будемо бачити.
«Є він і вона»
є і непублічна політика. Так?»
- Саме в цій каденції ви вирішили працювати у майновій комісії, дві попередні займалися екологічними проблемами. Чому змінили вподобання?
- Це рішення мені не було принциповим. Коли ми робили перерозподіл, то в якій я комісії, дізнався постфактум, коли побачив, що у майновій. Вели дискусії щодо екологічної, я побачив, що у нас є людина, яка має відповідний фах і добре буде там працювати (це Юрій Ройко), тому він і її очолив.
Вважаю, що у минулих каденціях екологічна комісія була дієвою, було чимало гострих тем щодо мисливських угідь, ветсанзаводу в Ковелі, неприємних запахів в районі Гіркої Полонки, тощо.
Цього разу мені цікаво було працювати у бюджетній комісії, майновій чи аграрній. Прийняли рішення таке, то й добре.
- Фракції «За майбутнє» меншість часто закидає непрозорість у прийнятті рішень чи щодо поділу комісій, як було на початку року, чи щодо винесення проєктів на сесію без обговорень. На вашу думку, наскільки демократичною є ця сесійна зала? Що ви можете відповісти опозиції?
- Я відповім. Хоча політика носить публічний характер, але навряд чи я відкрию секрет, що є і непублічна політика. Так?
Розкажу одну історію. Я зараз помічник нардепа Вячеслава Рубльова. А у 2008-2009 був помічником народного депутата Євгена Кирильчука. Коли у мене була змога прийти у Верховну Раду, я побачив там одну картинку. В сесійній залі відбувалося блокування трибуни, мені здавалося, що вони готові бити один одного, такі емоції там вирували.
Але коли одразу після того я спустився в їдальню і побачив, що вони сидять разом і випивають за столами, то стало бридко від того шоу, яке нам показують у телевізорах і задля телевізорів.
Ми з головою ради взяли хорошу практику з минулої каденції і проводимо з головами фракцій погоджувальну раду, щоб не робили в залі шоу, яке не йде на користь всім. Нам не треба шоу, треба вийти на сесію і проголосувати питання, які ми перед тим обговорили, щодо яких дискутували. Але в кожній каденції є депутати, яким дай камеру, і вони забувають про все. Може, хтось і чує у їхніх словах конструктив, але це без глибокої аналітики.
Наші сесії проходять конструктивно, голосуємо переважною більшістю голосів, голосує 70-90% за всі питання - це наслідок якраз цих погоджувальних рад, цієї непублічної роботи, коли депутати збираються на різні наради і обговорюють проблеми.
Але є неконструктивних два-три депутати з того іншого, як ви кажете, боку зали. Точніше - один-два, він і вона. Вони приходять на погоджувальну раду, ми з ними домовляємося, вони кажуть, що все правильно і зі всім погоджуються, а виходять у зал…
- Тобто ви хочете сказати, що зазвичай ці люди на погоджувальних радах ведуть себе інакше, ніж на сесіях? Хто вони?
- Я не називав прізвищ і не буду. Але ці дискусії в залі всупереч того, як ми домовляємося. Тоді не ходіть на ці погоджувальні ради, не беріть у них участь. Правда, тоді у нас сесії будуть тривати тижнями.
Коли ми почнемо всі питання дискутувати тільки в залі, то напочатку це буде хоч довго, але цікаво. А потім люди прийдуть в залі і всіх нас винесуть звідси.
Так не можна. Ми не актори, які прийшли сюди заради шоу. Повірте, я вам це щиро говорю.
- Тривалі сесії з перервами я пригадую у части Бориса Клімчука, до речі. І голови ради Володимира Войтовича…
- Просто тоді ще трималися старі комуністичні традиції. Зараз нова формація і турборежим. Ця кулуарщина вже виходить у минуле. Світ змінюється. Навіть завдяки тому ж телефону і соцмережам. Зовсім інша динаміка.
«Факти? Я не слідчий і не опер»
- Голова бюджетної комісії Волиньради Орест Маховський каже, що Волинь не матиме коштів для розподілу від перевиконання обласного бюджету, бо рівень його виконання не сягає навіть 105%. Наскільки це для вас очікувано і що далі?
- Це очікувано. От на початку нашої розмови ви запитували про взаємини з обласною адміністрацією. Це - наслідки. А якби ми ще тут робили шоу на сесіях, то було б ще сумніше все.
У цих цифрах велика частина персональної «заслуги» роботи голови Волинської обласної адміністрації. Я готовий публічно з ними про це говорити.
Безумовно, робиться й багато позитивних речей. Особливо щодо будівництва доріг. Я не хочу сказати, що всі вони погані і роботи не видно. Але хочу нагадати: ми - область прикордонна, ми маємо тут шалені можливості. Та ж Рівненська чи Тернопільська, наприклад, області таких можливостей не мають. Тому ми цей потенціал не використовуємо.
Серед об'єктивних чинників, що вплинули на ці показники, - ціни на газ. З Україною йде війна не тільки на фронті, а й інформаційна та енергетична. Це теж не могло не відобразитися. Але ми як держава маємо той шлях пройти. Бо якщо ми крепкі, то вистоїмо. А я вважаю, що ми крепкі, тому вистоїмо.
Це теж наслідки бездіяльності всіх органів влади до того. Бо ми за 30 років не зробили нашу енергосистему незалежною. Ми мусимо зараз імпортувати електрику з Білорусі. Як можна за 30 років допустити до такого, коли ще й з 2004-го всі кричали, що ми йдемо в Євросоюз. Що для того зробили? Це негативно впливає і на обласні бюджети.
Що б суттєво допомогло збільшити надходження в бюджет - це реальна боротьба з корупцією. Митниця - раз. Був же у нас успішний проект щодо доріг в часи Бориса Клімчука. Що зараз? Держгеокадастр - два. Ми говорили про це на форумі партії, що проходив в Луцьку місяць тому. Ми робили звернення обласної ради. У нас на підставних осіб розікрали тисячі гектарів осіб! Якісь атовці, люди з інших областей землю побрали, потім її продають, а ці гроші бюджет же не бачить. Держгеокадастр обзавівся «смотрящими», це що не впливає на бюджет?
- Я вже тривалий час ці тези чую, і на форумі казали, і в облраді заявили… Чи була якась реакція?
- На майбутній сесії ми будемо це питання задавати публічно, і правоохоронним органам теж. Ясно, що це питання треба конкретизувати. Ми будемо вимагати реагування. Ще раз кажу: на сесіях обласної ради ні заступників голови адміністрації, ні голови адміністрації не було.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «По одному ми – ніхто». Що казав Ігор Палиця на форумі партії в Луцьку. ЦИТАТНИК
- Тоді багато хто казав: «А де факти»? У вас є факти щодо Держгеокадастру?
- Факти? А де правоохоронні органи? Ну, де? Їм кажеш: там - корупція, вони тобі: «Дай факти». Я не слідчий і не опер, який має збирати факти. Давайте я звернуся, а ви підіть і перевірте.
От ми говорили за санаторій «Пролісок», які ще факти треба? Тоді можна сказати, що у нас немає правоохоронної системи. Де не треба фактів, шукається все дуже швидко, особливо у приватному бізнесі.
- Разом із тим, коли на сесію виносяться якісь звіти керівників правоохоронних структур про роботу, то вони проходять дуже швидко і з мінімумом запитань. Тоді чому оці запитання ви не озвучуєте їм?
- Дивіться, це теж є, згідний. Але коли ми звертаємося до цих керівників, то частіше всього чуємо, що ось-ось все почне працювати, що ці структури проходять певну адаптацію, йдуть реформи. Добре. Тому ми йшли таким шляхом. Але ми бачимо, що немає результату і будемо більше до того вимогливі.
- Із джерел, які можуть поповнювати бюджет і які миттєво згадуються, коли про це йдеться, це робота «Волиньприродресурсу», видобуток бурштину, торфу, тощо. Колись саме за голосування за створення цього підприємства всупереч волі партії вас навіть виключили з «Батьківщини». Чи достатньо сьогодні цей ресурс використовують?
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «3-4 заступники в комунальному закладі – це розкіш», - депутатка Волиньради Оксана Філіпчук
- Я в тому питанні ходжу з гордо піднятою головою. Цифр не назву, але з однієї причини, бо керівник цього підприємства висвітлює всю інформацію у Фейсбуці та на сайті обласної ради є, коли і як відбуваються конкурси, скільки отримують доходу. А якби його не створили, було б, як на Рівненщині. Років два тому ми поїхали з депутатами на зустріч з їхніми обранцями, я запитав, скільки за рік Рівненська область отримала від продажу бурштину. Нуль. Вони почали сміятися. Мовляв, як отримала: у валізах принесли?
А ми маємо реальні гроші. Звичайно, ситуація змінилася через ціни на бурштин, через зміни у сфері користування надрами в цілому, це теж треба враховувати. Але в нас в цьому питанні все публічно. Я вважаю, що «Волиньприродресурс» - це великий наш плюс.
- Скільки у нас комунального майна, яке, на вашу думку, можна продати і на цьому заробити?
- Це дуже хороше питання. Я прийшов у сесійну залу з бізнесу і зараз ним займаюся. Якби я так вів бізнес, то його не вів би взагалі.
Так не можна господарювати. Є дуже багато моментів, на яких ми могли б зекономити. Для прикладу, «Круча», колишній обкомівський будинок для гостей, так? Я не хочу конкретизувати, проте це популізм довів до того, що ми стільки витратили грошей і не продали цей об'єкт раніше. А чому? Бо як тільки ми заявляли, що давайте щось продамо, то чули, що його «хочуть вкрасти».
Я взагалі вважаю, що в нас є чимало різних комунальних закладів, які треба продати. Ті самі санаторії... Це моя думка: виставіть їх на аукціон, публічно його проведіть, запросіть СNN, ВВС, кого хочете, але зробіть це. Сьогодні не завжди держава чи обласна рада є ефективними менеджерами. Ми набагато в чому пішли вперед, бо почали моніторити ситуацію, об'єднувати заклади і щось робити в цьому напрямку.
До чого привів популізм на прикладі «Кручі»? 15 років тому була ідея (навіть у приватних бесідах, бо я тоді ще не був депутатом, а був помічником нардепа) продати це приміщення. Нереально, казали нам, неправильна ідея. Тепер ми його знищили. Там був класний паркет, казали, що подібний лежить в Кремлі, - знищили. Була будівля - знищили. Зараз там грибки і все інше.
Тепер, у 2021 році, дійшли висновку, що можна продати. Черги там не буде. І от у 2008-му можна було реалізувати це за майже мільйон доларів, а нині це 150-200 тисяч доларів, наприклад. От як популізм забирає гроші. А ще треба відняти ще витрати на охорону і на утримання: ми 10-11 років витратили на те, щоб це приміщення було.
Зараз ми не боїмося непопулярних рішень і робимо ці кроки реально. От промоніторте: де ще, в яких областях є бюджетні слухання? Де ще прозоро працюють з надрами? Так, не те, на що розраховували, бо ціни вже інші. Але коли ми ходили на допити в СБУ через те, що створили «Волиньприродресурс», тоді більше 40 депутатів викликали, тоді ціна бурштину була в рази більша, ніж сьогодні. Але все одно є прибутки.
«Уперше це кажу: ми ставили Семенюку одну умову...»
тільки сильні люди. Ми її виправимо»
- Ви - один із тих депутатів, хто вважається голосом Ківерцівщини в цій залі. Проблеми яких територій захищаєте в першу чергу?
- Після реформи мій округ - це колишній Ківерцівський район, частина Луцького і частина Маневицького (Колки). Але позаяк я голова фракції, то мушу тримати баланс і вболівати за всю область загалом. Безумовно, я завжди тримаю в полі зору Олику, колишній Ківерцівський район, Боратинську ТГ, не омину й Підгайцівську ТГ. Правда, ми там помилилися, вибрали зрадника, буває. Там голова Юрій Семенюк, який зрадив нас... (нинішній голова Підгайцівської ТГ Юрій Семенюк йшов на вибори від команди «За майбутнє», після виборів змінив вподобання, тепер конфліктує з колишніми політичними партнерами, а вони - з ним, - авт.).
- Мені здається, що цей ваш конфлікт не на користь громаді загалом, ні?
- Я сьогодні вперше про це скажу, але ми ставили Семенюку одну умову, одне велике прохання було: попрацюй одну каденцію на громаду. Він клявся, що це буде робити. Казав, що це його остання каденція. Не дійшло, все таки сотки землі пересилили його.
- Чому «За майбутнє» зробило ставку на Юрія Семенюка? Не було іншого кандидата, який би набрав більше голосів?
- Це була помилка. Я казав, що помилки визнають тільки сильні люди. Ми її виправимо. Ми розраховували, що йому ця посада дала достатньо. Він просив нас, дзвонив до мене десять разів на день, зранку, в обід і ввечері приїжджав і казав, що буде працювати інакше, не буде проводити сесії телефоном, як раніше, а буде розвивати громаду.
Гляньте на Боратинську ТГ. У них світлофори, вони навіть про безпеку руху дбають, про дороги. Там немає конфліктів, а є робота, яку реально видно. А в Підгайцях, як було, так і є. Ми не могли це передбачити. Йому, як багатьом нашим президентам, доля давала шанс увійти в історію героєм. У нас є таке, що чим більша посада, тим більше ти цих шансів втрачаєш.
- Цікаво, який ви урок для себе винесли з цієї підгайцівської історії? Бо ж фактично команда наступила на свої ж граблі.
- Дуже просто. Я - учасник двох революцій, я хотів і хочу, щоб наша країна змінилася на краще. Я займаюся бізнесом. Нашому підприємству у 2022-му буде 20 років. Плюс-мінус там працює 100 людей. Мені політика - це інструмент для того, щоб могти впливати на рішення для області. Якби я хотів мати якусь посаду і так далі (і я думаю, ви мені тут точно повірите), я б її мав. Але мене там не влаштовує зарплата. А красти я не буду. Тоді я зраджу тим принципам, про які я говорю.
Мене забезпечує фінансово мій бізнес, який я маю, а ту довіру, яку вже втретє мені висловлюють люди, я використовую для того, щоб ми щось змінювали. Велика гордість те, що я можу сказати: через політику я не розбагатів. А навпаки: ще з дому несеш. І це є класно. Бо ніхто не скаже, що мій бізнес пов'язаний з бюджетами. Головне, щоб ти сам собі вірив.
А люди звертаються. Я ніколи не забуду, як того року до мене на підприємство прийшла бабця, яка здолала 10 кілометрів. Бабця, яка ледве ходить, бо в неї чи внук, чи хтось із дітей хворий. Сіла на лавочці і чекає біля офісу. Охороні тоді дісталося, що вони не повідомили мені і не пустили її відразу. А таких історій дуже багато. Люди одні одному передають, що ти їх не ігноруєш, і йдуть, і йдуть.
Оце урок: не багатіти на політиці.
- А як ви зайшли в політику? Хто є тією людиною, яка вас сюди привела?
- Євген Кирильчук. У минулому народний депутат, волинянин. То мій дуже близький друг, йому вже за 80. Ми товаришували і товаришуємо з його сином Олександром.
Колись у мене на старому офісі був більярд, а він любив у нього грати. От я так грав у більярд з ним, ми розмовляли, а за тим я навіть не зрозумів, що я в політиці. Він як досвідчений потужний партієць умів все так розпитати і розставити, що ти й не помічав цього. Потім якось каже: «У нас є партійна організація, візьми там…». Я щось робив, у чомусь допомагав, так і почалося.
- До речі, ми говоримо у сесійній залі, а отам вгорі на одному з бічних виходів багато років стоїть більярдний стіл. Без київ. Без шарів. Я постійно запитую, чи знає хто, яку місію він виконує.
- І я не знаю (сміється, - авт.). У більярд я вже награвся. Але спершу, до речі, був бізнес. Тим самим бізнесом я займаюся вже 20 років Ми маємо підприємство, яке виготовляє запчастини до сільгосптехніки і подрібнювачі деревини.
Між іншим подрібнювачі випускаємо завдяки голові Волинської облдержадміністрації Борису Клімчуку. У 2010-2011 він організовував виїзні зустрічі на маленьких, середніх і великих підприємствах, тоді відбувалася отака класна практика. До речі, великий мінус, що зараз цього не відбувається.
Я точно тоді не був серед якихось привілейованих обранців. Навпаки: всю каденцію в опозиції, не хотів зраджувати принципам (це 2010-й: Партія регіонів, ми в БЮТі, треба було з нашатирем ходити). Але я вважаю, що достойно витримав той період. були такі голосування, коли я казав: або складу мандат, або буду голосувати, як вирішила моя фракція.
Саме під час семінару Борис Петрович дав ідею випускати подрібнювачі. Каже: «А чого ти не робиш подрібнювачі? Ану давай бігом! У нас гілок в області купа росте». Вже всі поїхали, він лишився, зайшов в цех, поговорив з хлопцями, переконав і їх. Але, пригадую, перше, що ми тоді подумали: до чого губернатор, політик, до подрібнювачів деревини? Втім завдяки йому ми вже їх робимо 10-й рік.
Після того останнім з губернаторів до нас приїжджав Григорій Пустовіт. Усе. Далі нецікаво нікому, як живе бізнес. Навіть тій же Підгайцівській ТГ. Вони взяли ножниці, бухту стрічок, букети і погнали різати стрічки. За рік вони не додумалися приїхати на підприємство, яке експортує продукцію у 8 чи 9 країн, платить кілька мільйонів податків якраз у Підгайцівську громаду. Хоч виграли завдяки нам. А сьогодні голова громади сам собі машини палить. Так відвертає увагу, а потім дерибанять землю. Ми будемо піднімати питання на сесії, чого правоохоронні органи на це теж не дивляться.
- Хто запропонував вам посаду голови фракції? Одразу погодилися?
- Ідея виникла у ході обговорення. Черги тут не було. Звернули, напевне, увагу, що це вже моя третя каденція, що є досвід. Я для себе вибрав таку стратегію: в першу чергу – відповідальність і не підвести колег. Основним завданням в роботі фракції я вважаю конструктивне проведення сесій та комісій. Дискусії можуть бути, але головне, щоб ми зі спільним рішенням виходили в залу. Я вважаю, що я зі своєю задачею справляюся. Хай не на відмінно, але справляюся.
Стараюся бути голові обласної ради не конкурентом, а помічником. Ми маємо діяти, як одна команнда. У фракції немає конфліктів. В нас чуються різні думки. Чується критика. Я приймаю зауваження і до мене. І стараюся, щоб ми пройшли цей 5-річний шлях у такій конструктивній розмові. Бо канденція минає, а справи лишаються.
не конкурентом, а помічником»
- Як часто ви спілкуєтеся про справи на Волині з Ігорем Палицею, лідером партії?
- Нечасто. Ігор Петрович займається роботою на державному рівні. Ми комунікуємо через голову обласної ради. Але в разі потреби я завжди можу телефонувати.
- А чи правда, що рішення про недовіру голові Волинської ОДА було «подарунком» Ігореві Палиці на день народження, як казав сам Юрій Погуляйко? Бо дати співпали.
- Ні. Це адміністрація вигадала.
- І наостанок. Іноді депутат чи депутатка нагадують донкіхотів, бо борються з такими проблемами, які чомусь не вдається вирішити, хоч це ніби й просто. Ви кілька разів озвучували у цій залі запит про світлофор на небезпечній ділянки автомобільної дороги в районі села Гаразджа. Стоїть світлофор чи не стоїть?
- Ні. Не дай Бог там будуть ще ДТП - то буде відповідальність обласної адміністрації. У мене вже стільки відписок… Я сам тудою часто їжджу, люди звертаються. Три роки пишу запити і говорю про це в розмовах - і нема. Соромно за такий результат. Але ми таки зробимо, щоб світлофор там був.
Отримую чергову відписку від заступника голови адміністрації з цього приводу. Потім зустрічаю його отут на сходах, запитую, що за дурницю він написав. Він каже: підписав і не читав, не пам'ятає. Отак і йде робота. Вони не читають, що пишуть.
Буду показувати у цій залі відписки до тих пір, поки не зроблять ту ділянку безпечною. Там дорогу зробили, все класно. Але там гинуть люди.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА
Фото: Інна МАКСИМЧУК
На правах реклами