Рівненський благодійний фонд «Відповідальні українці» працює за незвичною схемою. Він залучає у спільноту людей, готових платити 50 доларів щомісяця. Це дає можливість прогнозувати надходження і регулярно купувати авто для ЗСУ.
Як все влаштовано, дізнавався «Перший».
«Ми знали, що донатів стане менше»
Один із співзасновників спільноти Олександр Безощук у волонтерстві з 2014 року. Звісно, долучився і на початку повномасштабного вторгнення – допомагав військовим по різних напрямках.
«З досвіду розумів, що фінансові потоки з часом зменшуватимуться, а війна це надовго. Тому потрібне системне рішення. Запропонував ідею спільноти з внесками Юрію (Юрій Дюг – ще один співзасновник ініціативи, – ред.). Юра сказав: «Це дурниця, але ти впертий, тому давай робити». Почали пропонувати знайомим долучитися», – пригадує Олександр Безощук.
«Зменшення надходжень ми пережили ще в 14-му році. На початку було купа допомоги, а вже до зими першого року все пішло на спад. Розуміли, що так буде і тепер. Чим далі обстріли від міста, тим менша мотивація донатити. Коли всі в березні боялись білорусів тут, скидали гроші без питань, а чим далі, тим менше», – додає Юрій Дюг.
У перший місяць назбиралося 86 «Відповідальних українців». Потім – 100, 120. Зараз у спільноті 170 людей з багатьох міст України, а також Великої Британії, Ірландії, Швейцарії, Латвії, США. Є не лише українці, які живуть за кордоном, а й кілька іноземців.
«Ми пишемо на свой сторінці у Фейсбуці про нових людей. Інші це бачать і теж хочуть долучитись. Також кожен, хто приходить, приводить знайомих з собою», – пояснює Олександр Безощук.
«Якось я прийшла в магазин до своєї клієнтки, а вона з порогу питає: «Чому я ще не серед «відповідальних»? Що для цього треба зробити?». В результаті долучилась разом з чоловіком», – каже ріелторка Тамара Салімова.
«Ми вже навіть думали, чи не давати якийсь кешбек тим, хто залучив нових людей. Це смішно, але нам треба думати, як розширити спільноту. Такий собі мережевий маркетинг», – напівжартома розповідає ще один учасник спільноти, директор торгово-розважального центру «Злата Плаза» Олександр Оверчук.
«Більшість учасників спільноти – підприємці. А ці люди звикли думати про те, як побудувати більш-менш сталу модель», – додає Юрій Дюг.
Спільноту «Відповідальні українці» створили у травні 2022 року і за цей час її покинули лише кілька людей. Серед них – жінка, яка втратила роботу і тепер не може собі дозволити таких щомісячних донатів. Ще одного чоловіка мобілізували, і він попросив пропустити два місяці, поки отримає першу зарплатню вже як військовий.
Структура спільноти дуже демократична. Формально керівником благодійного фонду є Юрій Дюг, але на практиці у нього немає директорських повноважень.
«Зробити розкішні візитівки і ходити їх роздавати – не наша історія. Це не фонд імені когось. Нас багато і всі рівні», – запевняє він.
Правом вето не володіє ніхто. Більшість рішень ухвалюють голосуванням у чаті. Зазвичай у волевиявленні бере участь приблизно 40 учасників. А є й ті, хто задонатив і в подальшому не голосує, на що саме підуть гроші. Якщо виникають спірні питання, збирають наглядову раду, до якої увійшли семеро найактивніших членів.
«Не так образливо, якщо комусь відмовили, бо є справедливий механізм», – кажуть тут.
Читати також: «При кровотечі другого шансу не буває». Рівнянка 8 років вчить військових рятувати себе
Будує будинки, також разом з дружиною володіє бізнесом з продажу жіночого одягу та сумок
«Я волонтерю з 2014 року, тому що не можу стояти осторонь, коли моя країна у важкій ситуації. Я тут виріс, тут ростуть мої діти, і я розглядаю Україну як те місце, де вони житимуть. Для мене дуже важливо, щоб наша країна була благополучною, а поки ми звідси не виженемо росіян, це неможливо».
Щомісяця – мінімум одне авто
«У 2014 році в армії нічого не було: форми, продуктів, зарплата була мізерною. Навіть воду бутильовану ми возили на Схід. На щастя, зараз такої катастрофи немає. Багато речей військові навіть самі собі можуть купити. Оскільки в нас масово просили саме машини, вирішили на них і зосередитись. Тим паче, ресурс фінансовий не безмежний – потрібно визначати пріоритети», – каже Юрій Дюг.
Жартома додає: «Поки машини, а колись, може, й на літак назбираємо».
За 50 доларів внеску щомісяця купують мінімум один автомобіль, інколи (якщо є більші надходження) два або три.
Шукають машини самі ж члени спільноти з допомогою друзів. Кажуть, у Польщі вже нічого не знайдеш – доводиться працювати з більш далекими країнами. Постійно нишпорять оголошеннями майже по всій Європі, вишукують машини, обирають кращі. Такі, щоб не треба було робити серйозний ремонт. З серпня на прохання військових автомобілі перестали фарбувати у мілітарі-кольори, бо так вони частіше стають мішенню для обстрілів. Краще, щоб не відразу було зрозуміло, що це військове авто.
Кому передавати транспорт, визначають ті, хто долучається до збору. Охочі подають заявки, а перемагає та, за яку віддали найбільше голосів.
«Якщо хтось скаже: «Треба машина на рівненський полігон – возити начальство», почнуться питання, і ніхто за це не проголосує», – пояснює Олександр Оверчук.
Зазвичай передають або військовим з Рівненщини, або членам спільноти чи їхнім близьким. Підрозділ, кажуть, непринциповий, бо рівняни є в кожній бригаді. Головне – щоб машина слугувала для бойових задач. Безпосередньо волонтери машини на фронт не відвозять. Натомість просять військових приїхати за ними.
«Всі зі спільноти, хто скидався, чи допомагав збирати, можуть прийти, побачити результат своєї праці, переконатися, кому віддають. А військових відпускають на кілька днів, бо ж поважна причина – за машиною їдуть. По дорозі можуть і сім’ю побачити», – каже Юрій Дюг.
Співзасновник підприємства «Світ покрівлі».
«Наша мета – знищити всіх орків. Дуже багато моїх родичів, знайомих вже воює. Поки я не там, хочу максимально допомагати волонтерством. Тому відповів на пропозицію долучитися до «Відповідальних українців» одразу і без роздумів. Тепер стараюсь максимально залучати друзів і знайомих до нашої спільноти».
Нещодавно почали давати автомобілям імена. Обирають ті, що пов’язані з українською боротьбою. Так, вже були «Бандерівський єнот», «Чорний сотник».
Обов’язкова умова – всі машини офіційно стають на облік у військовій частині.
«Бувають проблеми з цим. Наприклад, все обговорили, домовились, а за трохи боєць приходить: «Комбриг сказав ставити на облік пікапи тільки певних років випуску. А тут – на рік старший». З цим ми нічого не можемо зробити, а оскільки черга на автомобілі є завжди, просто передаємо наступним. У нас щомісяця запитів на десять і більше авто», – пояснює керівник БФ «Відповідальні українці».
Спільнота передала вже 11 авто і готує ще одне, яке поїде учасниці «Відповідальних українців», військовослужбовиці 128-ої бригади. За передачу машини їй тут виступили одноголосно.
«Ми розуміємо, що машини на фронті – це розхідний матеріал. Але, Слава Богу, наші ще всі цілі. Одна вантажівка під Бахмутом і зрозуміло, що вона не застрахована від прильоту. Але ми працюємо з відповідальними військовими, яким совісно знищити авто за тиждень недбалим ставленням», – каже Юрій Дюг.
Також спільнота ремонтувала автомобілі військовим, збирала гроші на зимову гуму та генератори.
Директорка агентства нерухомості «Золотий ключик»
«Спочатку я хаотично кидала гроші на різні потреби військових: на одяг, тепловізори, машини. А тоді відчула потребу контролювати, куди ці гроші йдуть. Також до мене звернувся родич, командир однієї з бригад, з проханням про автомобіль. Я ніколи досі не займалась зборами грошей. А тоді пішла до своїх клієнтів-підприємців просити і зрозуміла, що це працює. Тепер багато з них є серед «Відповідальних українців».
Читати також: «У нас немає і не може бути книг російською». Сім’я з Херсона відкрила книгарню у Рівному
Мегазбір на 5 вантажівок
На початку грудня «Відповідальні українці» оголосили мегазбір «5 Старів для Збройних сил України». Стари – це польські повнопривідні вантажівки Star-244. Цей збір – додаткова активність спільноти, окрім щомісячної купівлі авто за регулярні внески.
«Почалося з того, що спільний знайомий написав: «Я знайшов таку круту штуку в Польщі, але сам не потягну». Скидає фото – і ми розуміємо, що це справді варто купити.
Той один Стар вже передали військовим, вони дуже задоволені. Тому вирішили зібрати гроші ще на три. Вони коштують по 7200-7400 доларів», – розповідає Олександр Оверчук.
Вантажівки використовують для тих же цілей, що й пікапи: переміщення особового складу, продовольства і боєприпасів. Проте в них вміщається значно більше. Також у них високий кліренс і, відповідно, краща прохідність. Особливо добре Стари себе проявляють при плюсовій температурі, коли багнюка ще не замерзла.
На вантажівки «Відповідальні українці» збирають звичним способом: проводять ярмарки, благодійні заходи, «День для ЗСУ», коли працівники певного підприємства діляться одноденним заробітком або прибутком. Зокрема, 6 грудня на ярмарок «Миколай для ЗСУ» привезли вантажівку Стар, прикрасили гірляндами, аби люди бачили, на що дають гроші. Кооперувалися з футбольним клубом «Верес», влаштовували пивну вечірку, планують також продаж воєнних трофеїв. Всього потрібно зібрати 1,5 мільйона гривень.
Співвласник агентства нерухомості «Золотий ключик»
«Чому я тут? Варіанту не долучитися просто не було. Хочеться, щоб мої діти жили у вільній і незалежній Україні. Мушу в цьому допомогти. А у спільноті ми точно знаємо, куди йдуть гроші і те, що вони приносять користь.
Не можу словами передати відчуття, коли передаєш автомобіль військовим. Мрію, щоб після перемоги всі вони цілими привезли хлопців додому».
Акції планують на два-три тижні, аби не співпадали в часі з іншими масштабними подіями в місті.
«Намагаємось «заманювати людей». Пробуємо різне і заспокоюємо себе тим, що це марафон і за день 1,5 мільйона не збираються», – каже Юрій Дюг.
Щоб люди довіряли «Відповідальним українцям», вони дбають про свою репутацію: інформацію про членів спільноти, зібрані гроші, куплені і передані авто публікують на своїй сторінці у Фейсбуці.
«Місяць закінчується – всі внески в таблиці. Нагадуємо тим, хто забув перерахувати. Важливо те, що це група людей, яка має певний авторитет в місті і поза волонтерством. Хтось знає мене, хтось – Тамару, хтось – Олександра і так далі. Відповідно довіра вища», – пояснює Юрій Дюг.
«До нас почали активно долучатися діти. Наприклад, дівчинка Ліза Чумак – волонтерка від Бога. Може продати те, що їздило від ярмарку до ярмарку. Продає за 100 гривень те, що коштувало 50. Каже: «Тільки товар мені давайте». На 6 грудня сама відпросилася зі школи, підмовила бабусю приїхати (а вони живуть за 25 кілометрів). Сказала, що просто мусить долучитись, бо її дядько – командир бригади», – розповідає Тамара Салімова.
Дедлайну у зборі 1,5 мільйона на вантажівки «Відповідальні українці» собі не ставлять, але, звісно, хочуть завершити якомога швидше. Для цього аналізують, як збирають гроші, подібні фонди, зокрема волинські.
«Можна рівнятися й на «Повернись живим», але це зовсім неспівмірні масштаби», – пояснює Юрій Дюг.
Директор ТРЦ «Злата Плаза»
«У мене була патріотична і проактивна позиція і до війни, тому можливість долучитися до цієї спільноти повністю відповідає моїм цілям та цінностям. Я вважаю обов’язком віддавати свій час, енергію, гроші, зв’язки і все, що можу, для допомоги захисникам. Вони дають нам можливість працювати у відносно мирному місті. До того ж допомога військовим надихає і мотивує. Дає відчуття, що ми робимо внесок у спільну справу».
Читати також: «Співали і на ставку, і під магазинами». У Локачах дівчата з етногурту зібрали сотні тисяч на армію
Краще потрохи, але до кінця війни
Олександр Оверчук розповідає, що для більшості членів спільноти «Відповідальні українці» – не єдине волонтерство. Практично кожен залучений й в інших ініціативах. Проте ці 50 доларів на місяць – це про стабільність та довгостроковість.
«Спочатку всі думали, що за два-три тижні все завершиться. А напередодні літа почали розуміти, що війна надовго і потрібно проявляти стійкість. А стійкість – це першочергово твереза оцінка реальності, жодних рожевих окулярів.
Тому треба працювати на постійній основі до перемоги. Бігти не спринт, а марафон. 50 доларів (2 тисячі гривень) – це більш-менш посильна сума для людини, яка працює і є економічно активною», – пояснює він.
Краще потрохи багато разів, аніж один раз дати більше, але швидко втомитися і перестати допомагати, – переконані члени спільноти.
Проте тут додають, що донатити менше – теж нормально. Все залежить від можливостей людини.
«У мене є знайома з невеликою зарплатою – 6-8 тисяч гривень. Вона не може часто допомагати, але раз на місяць чи два дзвонить і питає: «Тамара, куди треба?». Дає по 300-400 гривень. Необов’язково кожному 2 тисячі кидати. Хто, скільки може. Наприклад, мої батьки на всі благодійні ярмарки приїжджають і скупляються», – каже Тамара Салімова.
Олександр Оверчук вважає, що спільнота допомагає не лише військовим, а й самим членам – задовольняє їхній запит на соціальну активність:
«Щомісяця ти знаєш, що маєш заробити і скинути гроші на машини. Це все створює якийсь сенс.
Десятки тисяч автомобілів вже передали військовим волонтери. Це потужна сила, яка впливає на перебіг війни. Чи прогнозували це росіяни, що прості люди збиратимуть гроші на армію?»
«Тому нас росіяни і не можуть взяти, бо вони воюють не з президентом, армією, владою, а зі всією країною», – додає Юрій Дюг.
Працює у сфері реклами та комунікацій
«Я волонтерством займаюся з 2014-го року. Тут якась додаткова мотивація не потрібна. Ти або в ЗСУ, або для ЗСУ. Там багато друзів – мусимо допомагати.
Важко, інколи не вистачає часу, але це треба робити. Бо я житиму в Україні – тут мій дім».
Текст: Віта Сахнік
Фото: Людмила Герасимюк та з архіву волонтерів
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
