У четвер, 22 жовтня, у Луцькому національному технічному університеті обиратимуть нового ректора. На посаду – шестеро претендентів. Найзапекліша боротьба розгорнулась між чинним очільником вишу Петром Савчуком і головою Волинської обласної ради, професоркою Іриною Вахович.
Вона звинувачує Петра Савчука у «використанні адміністративного ресурсу», а він – у «спробі зруйнувати успішний університет».
«Перший» запитав в Ірини Вахович, чому вона йде на вибори, чи продовжуватиме війну з Петром Савчуком та що планує зробити у разі перемоги.
– Чому ви, будучи головою обласної ради, вирішили йти на вибори ректора?
– Тому що я навчалась у цьому виші, працювала 20 років і досі працюю за сумісництвом. У виші я була на всіх посадах, окрім ректора, від асистента до проректора. Йду на вибори, адже хочу зробити Луцький національний технічний університет інноваційним осередком, полюсом росту Волині. Я бачу великий потенціал за технічним університетом у генеруванні змін, яких потребує наш регіон, Україна та й увесь світ. Прагну конструктивної роботи та розвитку Луцького національного технічного університету.
Зараз я спілкуюсь із керівниками багатьох промислових підприємств нашого регіону і вони кажуть про формальний підхід чинного керівництва вишу. Мовляв підписуються меморандуми про співпрацю, а далі справа не йде. А це ж основні роботодавці для наших студентів і випускників. Таку співпрацю однозначно потрібно розвивати.
В університеті дуже занедбані лабораторії, немає достатньо комп’ютерних класів, хоча ІТ-сфера повинна бути основним пріоритетом.
Я не бачу спроб від ректора шукати додаткове фінансування. На жаль, без зовнішньої фінансової допомоги вища освіта сьогодні не може існувати. Того, що виділяє держава, вистачає лише на поточні видатки: заробітні плати, комунальні послуги, але не вистачає на розвиток. Можна ж залучати інвесторів, меценатів, просити допомоги в наглядової ради, але зараз це не робиться.
Луцький НТУ має серйозну інфраструктуру – великі корпуси, які, на жаль, порожні після обіду. Потрібно наповнювати їх життям, використовувати лабораторії для заробітку університету. А для цього потрібно писати бізнес-плани.
Поки не пізно, це треба відновлювати. Зараз я щодня займаюсь університетом – постійно зустрічаюсь з керівниками промислових підприємств, говоримо про те, що можемо разом зробити.
«Думаю, після програшу на виборах Петро Савчук сам піде з університету»
– Голова наглядової ради, народний депутат Степан Івахів нещодавно звертався до Міністерства освіти та науки з проханням відсторонити Петра Савчука від посади на час виборів, мовляв він чинить адміністративний тиск. Що малось на увазі і чи була якась реакція міністерства?
– Якщо під час виборів кандидат і чинний ректор залишається на посаді, недивно, що адміністративний ресурс використовується. Петро Савчук виписує премії окремим прихильним працівникам.
Якщо люди заслужили на додаткові виплати, я нічого не маю проти. Але механізм повинен бути прозорим і справедливим. Не можна не давати премій іншим працівникам тільки тому, що вони незгідні з позицією керівництва вишу.
Психологічний клімат в колективі зараз дуже напружений. Керівництво вишу приймає несправедливі, хаотичні рішення, немає стратегії розвитку. Кожен працівник відчуває себе під загрозою звільнення. Немає впевненості в майбутньому. Я однозначно цю впевненість буду повертати й відновлювати справедливість. Формування комфортного соціально-психологічного клімату у колективі та високої корпоративної культури повинні бути ключовими пріоритетами Луцького НТУ.
Насправді відчуваю й особисту відповідальність за те, що непідготовлену людину допустили керувати університетом, і ця людина зробила багато неправильних рухів, які демотивували колектив.
– В чому ваша відповідальність?
– В тому, що 5 років тому я підтримувала Петра Савчука. Мені здавалось, що ця людина буде командним гравцем. Ми вірили в те, що він розвиватиме університет, шукатиме інвестиції так, як це роблять у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.
– Готові взяти Петра Савчука на роботу, якщо станете ректором?
– Я думаю, він сам не захоче залишитись. Петро Петрович неодноразово казав – якщо не в якості ректора, то він не залишиться в університеті. Я не заперечуватиму.
Але я однозначно не йду на вибори, щоб помститись. Я не буду звільняти членів його команди. Якщо людям не давали по совісті жити і працювати, створені були такі умови, то це не проблема людей, це проблема системи. Сьогодні ректор-диктатор може легко знищити будь-якого працівника. Він не соромився телефонувати членам вченої ради перед засіданнями і казати, як голосувати. В мене такого точно не буде. Все буде демократично.
Не буду нікого гнобити за те, що працювали в іншій команді. Головне, щоб працювали професійно, якісно, відповідально та порядно.
– Є люди, яких ви вже готові назвати членами своєї команди?
– Так, є. Це найсильніші, найпорядніші працівники університету. Це не люди ззовні, які прийдуть після виборів. Думаю, імена я назву за тиждень до голосування, щоб їм не могли зашкодити. Бо зараз Петро Петрович розподіляє навантаження в ручному режимі і може зробити з ними нехороші речі.
За останні кілька років з університету пішло багато хороших людей. Після моєї перемоги я буду пропонувати їм повернутись.
«Хочу, щоб на Львівській було університетське містечко з вуличним кінотеатром, лекторієм і сценою»
– Петро Савчук свого часу говорив про потребу збудувати гуртожиток на Львівській. Яка доля цього проєкту?
– У Петра Савчука були перемовини з директором будівельної компанії «Інвестор» Андрієм Разумовським. Я запитувала в Андрія Руслановича, чому будівництво так і не почалось. Він відповів, що була серія зустрічей і після чергової з них стало зрозуміло, що з боку університету – жодних рухів і проявів зацікавленості, а всі попередні наради були просто тратою часу.
Але гуртожиток дуже потрібен і студентам, і викладачам університету. Молоді науковці потребують і заслуговують на те, щоб мати відомче житло. Також новий, сучасний гуртожиток, дуже потрібен, як візитівка університету, щоб молоді люди були зацікавлені вступати у наш виш, щоб хотіли навчатись і розуміли, що для них створено комфортні умови для проживання.
Загалом я хочу, щоб на Львівській був кампус – ціле університетське містечко, де можна організувати вуличні кінотеатри, лекторій, сцену. В цю частину міста варто додати життя, влаштовуючи культурні й інтелектуальні масові заходи.
Студентів-економістів просто необхідно переселити з іншого кінця міста, з вулиці Софії Ковалевської, щоб вони були включені в університетське життя.
Окрім цього, університету важливо мати власний готель або хостел, тому що часто відбуваються конференції, є потреба селити людей з інших міст та країн. Наприклад, я 8 років організовувала Всеукраїнську олімпіаду з фінансового менеджменту – кращі студенти-економісти 5 курсу зі всієї України з’їжджались в Луцьк. Ми їх селили в готелі, але було б добре мати щось таке в себе. COVID-19 трохи перебив таку активність, але з часом все відновиться.
Тому однозначно потрібно шукати гроші на будівництво нового гуртожитку.
«На Модерн-Експо кращі навчальні можливості, ніж у нас на деяких кафедрах. Треба їх наздоганяти»
– Як ви бачите колишнє кафе «Меридіан» на вулиці Даньшина, яке свого часу так і не змогли перетворити на навчальний корпус?
– На жаль, за останні 5 років там нічого зроблено не було. Я ж бачу на цьому місці технопарк – науково-інноваційний центр, де можна буде розвивати стартапи, виготовляти зразки продукції.
В технічному університеті достатньо місця для того, щоб налагодити виробництво, в той час, як деякі підприємства не мають простору для розширення у Луцьку. Ми це місце можемо надавати в оренду. Це водночас допоможе університету і заробляти, і працевлаштовувати студентів/випускників.
Наприклад, я відвідувала технічний університет у Великій Британії. Там студенти розвивали медичні технології, розробляючи ортопедичні устілки для взуття.
Налагодити щось подібне нам буде непросто, але це зробити необхідно. Саме так розвиваються і заробляють університети у провідних західних країнах.
Спілкуючись із засновником «Модерн-Експо» Петром Пилипюком, я зрозуміла, що у них кращі навчальні можливості, ніж у нас на деяких кафедрах. Тому університету важливі їхні напрацювання. Петро Пилипюк зізнався, що за останні кілька років не взяв на роботу жодного нашого випускника, а це означає погану якість викладання. Потрібно змінювати ситуацію.
Наша ціль – зацікавити практиків викладати в університеті, робити занурення студентів у виробництво. Наприклад, тиждень навчатись в аудиторії, а тиждень – безпосередньо на підприємстві. В результаті і ми, і підприємства отримаємо хороших фахівців. Також бізнес отримає зиск у вигляді робочих площ.
Директор будівельної компанії «Інвестор» Андрій Разумовський хотів би мати майстерні, де можна зі студентами обговорювати креативні ідеї. У молоді – купа ідей. Головне – зацікавити їх і дати можливість цими ідеями ділитись, розвивати такі ідеї.
– Є вже підприємці, які погодились співпрацювати з університетом одразу після виборів ректора?
– Це Петро Пилипюк, «Модерн-Експо», Андрій Разумовський, «Інвестор», Євген Дудка, «Вілія». Також веду перемовини з низкою інших підприємств, зокрема «СКФ-Україна», «Кроноспан».
Кафедра дизайну працюватиме з дизайнерами «Модерн-Експо», технологічний факультет – з конструкторським відділом, Петро Пилипюк хоче організувати лабораторію робототехніки у себе на виробництві.
Також роботодавців залучатимемо в якості лекторів. Це перші кроки, які не потребують багато фінансів та змін інфраструктури.
Що стосується відкриття технопарку, реконструкції спорткомплексу – це масштабні проєкти на майбутнє. Будемо шукати державне фінансування. Вже зараз я подаю заявку на фінансування з державного фонду регіонального розвитку реконструкції спорткомплексу і стадіону. Ціна питання – 19 мільйонів гривень. В спорткомплексі мусово осучаснити басейн, зробити гарні зали, перекрити будівлю, модернізувати фасад.
Потрібно розвивати ІТ-сферу, машинобудування, інші класичні галузі. Не вивчати старі двигуни за малюнками, а мати сучасні лабораторії, де можна буде працювати з технологіями.
– У чому проблема з Будинком офіцерів на вулиці Винниченка? Чому за 5 років нічого там так і не зробили?
– На сьогодні, дякуючи виконавчому комітету міської ради, вже узаконили там землю і можна починати щось робити.
Це пам’ятка архітектури, тому до реконструкції потрібно підійти з усією відповідальністю. Хочу перетворити його на Будинок вчених, проводити там засідання вченої ради, відкрити конференц-зали, можливо, і приймальна комісія працюватиме теж там.
Конференц-зали можна буде здавати в оренду. Оскільки це центр міста, думаю, вони користуватимуться попитом. Потрібно або знайти інвестора, або податись на якийсь проєкт, в тому числі міжнародний «Польща-Білорусь-Україна». Сподіваюсь, мій досвід роботи головою обласної ради допоможе в цьому.
Також можна розглянути питання здачі приміщення в оренду комерційній організації на умовах зробленого ремонту та спільного використання. Якщо ж місто буде дуже зацікавленим у цьому приміщенні, але натомість профінансує нам будівництво технопарку на Львівській, можемо розглянути й такий варіант.
Але це все потрібно буде обговорити з колективом – рішення не буде одноосібним, а колегіальним. Будівля в самому центрі міста і однозначно пустувати вона не може.
«Я проти об’єднання ВНУ з Луцьким НТУ»
– Кілька місяців тому Ігор Палиця заявляв, що бачить розвиток вищої освіти на Волині в об’єднанні двох найбільших вишів – ВНУ та ЛНТУ. Ви з ним в одній команді. Як будете вирішувати це питання?
– Я однозначно проти об’єднання університетів. Ігор Палиця дуже вболіває за рідний Волинський національний університет і багато ресурсів в нього вкладає. Можливо, для нього логічно виглядає зробити симбіоз вишів. Але я хочу дати шанс технічному університету – він більш прогресивний на сьогодні.
У нас були перемовини з Ігорем Палицею і ми зійшлись на тому, що технічний університет потрібно розвивати. Буде мені випробування.
– Останнім часом у виші з’явилось багато гуманітарних спеціальностей, наприклад, прикладна лінгвістика, соціальне забезпечення, право. Як ви до цього ставитесь?
– Це була ідея Петра Савчука, я її не підтримую. Неодноразово говорила з ректором ВНУ Анатолієм Цьосем про те, що потрібно роз’єднувати напрямки, не робити університети схожими.
– Конкуренція не спрацює на благо у цьому випадку?
– От ми відкрили у себе право. Яка може бути чесна конкуренція гуманітарного вишу з багаторічною традицією викладання права і технічного? Однозначно там буде більше конкурентних переваг. Якщо говорити про дизайн, то однозначно в нас більші конкурентні переваги. Хоча кілька викладачів нашого вишу перейшли до ВНУ через поганий менеджмент.
«Бути ректором – найважчий з усіх можливих варіантів»
– За скільки часу у випадку вашої перемоги можна буде чекати на перші результати?
– За перших 100 днів ми повинні зробити дуже багато, щоб запустити зміни. Щоб зрозуміти потреби і напрацювати подальші кроки. Потрібно буде з’ясувати, в якому фінансовому стані університет. Тут є питання.
Головне – спілкуватись з людьми, дізнатись, що потрібно для розвитку кожної кафедри. Звичайно, потреб багато, тому потрібно також визначити пріоритети.
В першу чергу після виборів влаштую збори колективу. І вони не будуть комсомольського типу, як зараз: ректор виступає, а всі решта не мають права навіть питання поставити. На зборах потрібно обговорювати стратегічні питання, шукати ідеї і шляхи їхнього втілення, створювати проєктні групи. Я вважаю, що менеджмент без зворотнього зв’язку – це мертвий менеджмент.
– У серпні цього року освітній портал «Освіта.ua» зробив рейтинг українських вишів, в якому ВНУ піднявся на кілька позицій, порівняно з минулим роком, опинившись на 31 сходинці, а ЛНТУ – навпаки опустився з 70 на 79. Як з цим бути?
– Рейтинги – це доволі суб’єктивна річ і я б не ставила собі за мету гнатись за таким визнанням. Буде якість – будуть і рейтинги.
Моє завдання – налагодити добрий клімат в колективі, щоб усі захотіли працювати, інше не менш важливе завдання – знаходити можливості для розвитку університету ззовні, зокрема інвестиції.
Виш насправді прогресивний і основне його багатство – це люди. Зараз вони демотивовані і університет від цього втрачає.
Будемо показувати свою ефективність, налагоджуючи співпрацю з бізнесом. Робитиму максимум зусиль, щоб і студенти, і викладачі мали можливість проявити себе. Повірте, в середовищі, яке ми створимо, всі захочуть навчатись, працювати і розвиватись.
Бути ректором – це нелегкий хліб. Зі всіх варіантів, які зараз мені доступні, це, мабуть, найскладніший. Університет потребує дуже багато зусиль. Але я дуже сподіваюсь на свою команду і колектив, який мені допомагатиме. Зі свого боку обіцяю підтримку усіх вартих уваги ідей.
Розмовляла Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
