Ратнівчанину Петрові Приймачуку 22 січня виповнилося 103 роки з дня народження. Він – найстаріший житель району.
Про це йдеться на сторінці районної громадсько-політичної газети «Ратнівщина» у Facebook.
Чоловік більш як 40 років життя віддав роботі зв’язківця, з яких 35 працював у Ратнівському вузлі зв’язку з подальшим його перейменуванням.
Його слідами пішли і дві дочки Надія та Тетяна, які весь свій трудовий вік пропрацювали у зв’язку, та внук. Їх загальний стаж зв’язківця – майже 130 років.
Петро Приймачук прийшов на роботу у вузол зв’язку у 1949 році після навчання у Володимир-Волинській школі механізації – наглядач по радіовузлах, технік зв’язку, старший електромеханік, станційний монтер 4 розряду, електромонтер по обслуговуванню електроустановок.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Не їсть м’яса, дожив до 90 років з ясним розумом. Історія діда-довгожителя з Волині
На відпочинок пішов у 1991 році, пропрацювавши п’ятнадцять років після призначення пенсії.
За участі Петра Приймачука на Ратнівщині та Камінь-Каширщині побудовано тринадцять радіовузлів, які потім обслуговував, ремонтував.
Нагороджений грамотами різних ступенів, медаллю «50 років Волинського радіо». За його інструкцією були зроблені і запущені у виробництво нові кігті для роботи монтерів на залізобетонних опорах. Його винахід у 1968 році був представлений на виставку досягнень народного господарства і Петро Приймачук був затвердженим учасником ВДНГ, яка проходила у Москві.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Як харчуються довгожителі: 4 прості правила
Щоправда, пише видання, авторства чоловік не добився. На його рахунку – й чимало інших винаходів, які стосуються роботи у зв’язку.
Петро Приймачук ще донедавна щось конструював, ремонтував, паяв.
Він ніколи не курив, пив у міру, намагався не сердитись і ніколи ні з ким не сварився. Він постійно у русі і завжди до людей з добром – у цьому і секрет довголіття, вважає іменинник.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
