У мережі розгорілася суперечка. Спровокував її допис луцької психологині Олени Звєрєвої про поведінку жінки і «реакцію Воїна».
Ймовірно, спіч психологині був пов’язаний з нещодавньою трагедією на Волині: атовець убив жінку.
Наводимо найцікавіші вислови, зібрані в мережі на тему спровокованої Олегною Звєрєвою суперечки. Свідомо не робимо оцінок і публікуємо думки максимально широкого спектру.
Тут є над чим замислитися…
«ТРОХИ ЛІРИКИ»
«Пишу трошки лірики, можливо комусь це врятує життя. Я народилася і виросла в Казахстані, Навколо жили вигнані з своїх земель Чеченці, Татари, священики різних конфесій, котрі пройшли табори за віру. Їх традиції були тверді і непохитні.
Все це формувало мій світогляд і навчило головному: повазі до сили духу, до Воїна, його чоловічого вчинку!
В українській традиції чорнорота жінка це звичайно недобре. Але що ж поробиш… От і ляпає ця ніби-то дружина усіляке глупство –на кшталт «щоб ти здох», або «іди геть, я собі 100 таких знайду».
І все б нічого, якщо чоловік терплячий (бо так вчила мама) або слабодухий (то мій хрест).
Та зовсім інакша реакція Воїна, в котрого сила духу і жага дій кипить аж через край. Таке безневинне глупство в нього викликає вибух вулкану з адреналіну, тестостерону і інших хімічних речовин. Все тіло кричить АЛЯРМ і вимагає реакції на захист.
Тому якщо ти настільки глупа, що не тримаєш язика, то вчися швидко бігати!
До речі смачна їжа, теплі обійми і хороше кохання діють набагато переконливіше і без шкоди для життя. ,То ж вибирати вам. Вчіться поваги до Воїна і Чоловіка, і поруч буде саме такий. Бо ваш козел сьогодні завтра може бути чиїмось котиком))
* * *
А ось – найцікавіше з коментарів людей, яких не на жарт зачепив цей допис
Світлана Довбиш: Психологиня, яка "народилася і виросла в Казахстані " не знає, що українські жінки вже 100років мають рівні права з чоловіками. Для неї жінка ,яка говорить "чорнорота ",бо напевно на її батьківщині так прийнято.
Аріна Крапка: Вже давно весь цивілізований світ не виправдовує насильників, вбивць і так далі у стилі «спровокувала, не так одягнулась, не те сказала». І тільки в нас далі продовжуються ці танці на кістках. І навіть гірше: людина, яка надає психологічну допомогу бійцям, пише про «чорноротих жінок» - таких, що самі довели. Після цього всього хочеться завершити одним реченням: не тим шляхом ми йдемо, друзі. І незрозуміло, куди прийдемо.
Oleksandr Lastovetskyi: А яка власне різниця, це був атошник чи, скажімо, менеджер? Це з тієї ж серії, коли ЗМІ в повідомленні про злочин акцентують увагу, що він був скоєний "переселенцем з Донбасу".
Larysa Andriichuk: Проблема у тому, що сім'ї і жінки, зокрема, мають знати, як поводитися з військовослужбовцями, які повернулися з зони бойових дій. На жаль, це так. І має бути терпіння і контроль своєї поведінки зокрема, бо це люди психічно травмовані, імпульсивні. В кожного це по-різному, більшою чи меншою мірою виявляється. Від цього не подінешся і нікуди не втечеш. Якщо вже живеш з такою людиною, мусиш це або враховувати, або з нею не жити - тут є вибір. На жаль, про це мови ще менше і взагалі ніякої роботи в цьому напрямку не ведеться. Але звинувачення загиблої, оцей віктімблеймінг (вже й термін давно є!) - неприпустимий ні за яких обставин!!!! Чомусь ЗМІ знову перепублікували допис психологині - і все! Навіть якщо поліція не коментує, навіщо підтягати до новини про вбивство емоції? Та це інформаційне дно, і ми його продовжуємо пробивати.
Galyna Tsymbal-Kovbasa: Ми з вами хоча б рік воювали на сході? Відчували, що таке, коли смерть дихає в потилицю? Коли щойно твій товариш тобі посміхався, а тепер біля тебе залишилася його рука чи нога?.. От коли, не доведи БОГ, відчуємо, тоді зможемо говорити про victimblaming і про те, скільки в цій конкретно ситуації насправді victims.
Lyubava Drogan : У нас війна. Суспільство не готове до наслідків. Потрібно інформувати. Бо фраза на кшталт "Я тебе туди не посилав..." може бути останньою...
Ольга Грицюк: Супер! Репостну! Бо є такі, що ці слова треба запихати в мозок мало не насильно) А Вам з хлопцями велике ДЯКУЮ за повернення до життя Центру допомоги учасникам АТО на Привокзальній!
Piasetskyi Vitalii: Це стосується і має бути попередженням,всім любителям розказати як потрібно воювати, де ми отримали убд та інше. Як приклад,боєць 72-ї,який зарізав чувака, який думав що він безсмертний.
Галина Байчук: Воїн - це в точку. Але воїн не "воює" вдома ,в воює за рідний дім чи рідний край. Воїн піклується про дружину,яка ,поки він носив важкі обладунки,була теж на своєрідному фронті ,аби ростити дітей і зберегти дім,і щоб було куди повертатись. Іноді така теж нелегка ноша перегинає жіночий хребет і робить іі більш сталевою.
Так що бувають Воїни. Їх шанують і люблять. Просто і Воїнам треба знайти сили опанувати свій адреналін і воювати не в сім'ї, а за сім'ю і за мир. От і бажаю всім миру. Бо судити легко. Допомагати - значно важче. Психологам,які допомагають чорноротим,козлам і котикам знову ставати людьми-шана і повага.
Ірина Воротна: Звичайно, треба думати, що говориш. Тут погоджуюсь на всі 100. Але немає виправдання вбивству на мирній території рідної людини. Що б та людина не говорила. Не можна виправдовувати вбивство, яке мало на меті просто закрити рота. Воїн, що вбив тут - ВБИВЦЯ! Знаєте, я також живу з воїном, який повернувся з АТО. Але я люблю і поважаю у ньому в першу чергу людину! Він не живе за принципом "я їбав, я воював". Йому не по коліна море, бо він війну пройшов. Він отаких воїнів не раз на місце ставив. Треба усвідомлювати відповідальність за власні вчинки.
Ірина Коваленко: Козел - котик - це бла бла бла. Якщо котик пи….дить своїх рідних, то срати хотілось на його подвиги на Сході. Я мала птрс, мій чоловік мав - ніяке кохання не поможе коли по…..ся в мозгах. Лише психіатр, ліки та реабілітація
Вячеслав Савчук: З давніх давен на нашій землі так повелося, що в тяжку годину, на захист свого краю, своєї родини, своєї сім'ї ставав Воїн. Він ішов на війну для того, щоб , можливо, померти за
своїх батьків, дружину, дітей, внуків... І так завжди буде... А нелюда який забирає в дітей матір , який вбиває слабку жінку завжди називають ВБИВЦЯ! І немає йому ні виправдання ні прощення .
Piasetskyi Vitalii: Скільки пафосу в більшості коментів. Кожен старається домішати в текст те,чого там немає. Разом з тим, вам просто спробували донести,що жінки і не тільки, слідкуйте за своїм язиком.
Сергій Анатолійович: Пішохід завжди правий, поки він живий. Про це варто пам'ятати всім захисникам і захисницям священного і невід'ємного права жінок дратувати чоловіків з ПТСР.
Олена Звєрєва: Не виправдовую вбивцю, він понесе своє покарання сповна, але маму двох дітей вже не повернеш. То чи варто ціною життя казати дурниці? Це застереження! Всіх дружин Воїнів так само поважаю і пишаюсь вашим тихим подвигом щодня!
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
