Прямий ефір «Луцького радіо»

«Я не звик до порожніх місць». Вакарчук у Луцьку в кедах, без понтів і «схемщиків»

«Я не звик до порожніх місць». Вакарчук у Луцьку в кедах, без понтів і «схемщиків»

Зібрати повну залу зацікавлених глядачів для Святослава Вакарчука – не проблема. Але зібрати людей не на концерт, а для того, щоб поговорити про вибори – зовсім інша справа.

Тим не менше, послухати передвиборчий спітч легендарного співака прийшло навіть більше, ніж було місць у залі. Питали про різне: чому не пішов в президенти, чи не бере грошей в олігархів… Вакарчук тримався впевнено і жартував про свій рейтинг, мовляв, якщо продовжить рости у такому ж темпі, то візьмуть 90% мандатів.

Багато розповідав про свою команду. Про те, як пишається списком «Голосу». І запрошував усіх до луцького «коворкінгу змін», який відкрив місцевий координатор Віктор Левандовський.

«А концерт – тут?»

Ще за годину до початку зустрічі у холі «Променя» починають збиратися люди. Переважно молодь. Жодного обличчя, яке місцеві ЗМІ могли б згодом назвати «відомим волинянином». Лише за метушнею охоронців можна зрозуміти, що тут чекають особливого гостя.

«Поставили запитання і зразу буду забирати мікрофон, щоб не перебивали, – обговорює з колегами «план дій» місцева волонтерка «Голосу».

«Якщо скажуть: «ти – дурак», то просто подякую за запитання…» – продовжує «налаштовуватись».

Хол «Променя» заполонили люди із символікою «Голосу»
Разом із місцевими працювали волонтери із центрального штабу

Ближче до 18.00 людей стає більше. До молоді додається кілька десятків пенсіонерів і починають з’являтися перші відомі обличчя.

«Треба спитати своїх, хто ще буде…» – ніяковіє від спалахів фотоапарату депутатка Луцької міськради від «Самопомочі» Алла Надточій і хапається за телефон. «Собуцький обіцяв бути…» – додає. Проте Собуцький, очевидно, передумав.

Зате з’явилися депутати-свободівці Микола Романюк і Богдан Богонос. Із обранців обласної ради прийшов ректор технічного університету Петро Савчук.

Проходив коридором і Тарас Шкітер, якому так і не судилося стати висуванцем від «Голосу». Спершу партія планувала підтримати його кандидатом від Луцька, проте не склалося. До зали, де лучани чекали Вакарчука, Шкітер так і не зайшов.

Луцька депутатка Алла Надточій каже, що мала бути не сама. Проте колег із «Самопомочі» більше не було 
Послухати Вакарчука прийшли: політолог та екс-депутат Луцькради Микола Іванюк, директор книгарні Дмитро Головенко та скульптор Василь Рижук
Серед впізнаваних людей – активіст волинської «Солідарності» Олексій Кушнєр
Завітав на зустріч Олександр Пиза – помічник народного депутата Сергія Мартиняка, і в минулому – депутат Луцької міськради

«А концерт тут?» – напівжартома цікавились молоді люди і продовжували заповнювати залу.

Тим часом з’явився і координатор «Голосу» на Волині Віктор Левандовський.

«Як думаєте: зможе Вакарчук поєднувати політику із творчістю?» – питає в Левандовського журналістка телеканалу «Сфера ТВ» Вікторія Притолюк.

«У ньому стільки енергії, що міг би легко поєднувати ще два якихось напрямки», – усміхається волинський координатор.

Якщо зміни можливі, то тільки з командою «Голосу», переконаний Віктор Левандовський

До розмови долучився й інший волинянин – номер 27 у списку «Голосу» Микола Давидюк. Виявляється, він народився у Переспі, що під Луцьком. Каже, що хоч кар’єру політтехнолога збудував у Києві і багато років там проживає, все-одно він – волинянин.

«Коли країною керували старі політичні еліти, гроші збільшувалися тільки в кишенях олігархів. Вони купували яхти, футбольні клуби, маєтки в Лондоні, але чим більше зростали їхні статки – тим більше ми просідали в якості життя», – розповідає Давидюк журналістам.

Микола Давидюк – теж волинянин, народився у Переспі

Не без перформансів

Захід починають із невеликим запізненням, але – без Вакарчука. На сцені – представники команди: Соломія Бобровська, яка у 2016 році в 27-річному віці виконувала обов’язки голови Одеської облдержадміністрації, Андрій Шараськін – учасник бойових дій на Донбасі і прототип головного героя фільму «Кіборги», а також – уже згадані Микола Давидюк і Віктор Левандовський.

Кажуть, що Вакарчук їде зі Львова і дуже перепрошує, що запізнюється. Лучанам пропонують ставити питання до команди, поки лідер – в дорозі.

Поки чекали Вакарчука, спілкувалися із членами його команди

Перше запитання – швидше перформанс. Чоловік, який назвався Миколою, що «живе серед сміттєзвалищ на орних землях», жестикулював порожніми пляшками і намагався поговорити про екологію. І хоч проблема сміттєзвалищ – справді серйозна, зал починає сумніватись в адекватності пана Миколи. Тож охорона виводить «борця з сміттям» під його рясні прокльони.

Чоловік хотів поговорити про екологію, проте викликав сумніви у своїй адекватності

Питання з залу продовжуються. Цікавляться, як саме партія планує провести безкровну деокупацію (бо саме так записано в програмі), чому Вакарчук не пішов на президентські вибори, якою є перспектива «Голосу» і що команда планує робити через 10 років, хто із Волині представлятиме партію в Верховній Раді.

«Маю надію, що ми отримаємо таку підтримку людей, що будучи 58-им у списку я в парламент потраплю і буду представляти Волинь. Особисто мене в цьому списку надихає те, що там немає «схемщиків», немає людей, які тільки думають про те, як грабувати країну.

Нам важливо демонтувати стару систему. Бо як би ми не хотіли змін, ми всюди впираємося в стару систему, в старих чиновників, у яких все – «не положено»… Нам треба демонтувати цих людей і цю систему, яка нас стримує», – відповів на запитання Віктор Левандовський.

Віктор Левандовський запросив усіх долучатися до команди і приходити в «коворкінг змін», який відкрили у Луцьку на проспекті Волі 16-г

Поки Соломія Бобровська пояснює, що ще рано говорити про майбутні коаліції в парламенті, а тому не буде прогнозувати, як складеться співпраця із «Слугою народу»,  у залі роздаються оплески. Заходить Святослав Вакарчук.

«Вже всі розійшлись, чи що? – жартує, піднімаючись на сцену. – Я не звик до порожніх місць в залі».

Вакарчук з’явився несподівано і з жартами

До слова, зал насправді важко назвати порожнім: усі місця зайняті і навіть трохи людей – стоять у проходах.

Бажаючих послухати Вакарчука виявилось більше, ніж місць у залі. Більшість – молодь, проте прийшло і кілька десятків пенсіонерів

Чому парламент, а не президент?

Зазвичай політики піднімаються на подібні арени в срогих костюмах, у крайньому випадку – просто в білих сорочках. Вакарчук був іншим…

Широкі, ледь не спортивні штани, в кишеню яких за концертною звичкою час від часу клав мікрофон. Подерті кеди. На футболці – назва американського хіта 70-х. «Немає гори, достатньо високої...» Не схоже, щоб новий політик детально продумував образ, хоча… виглядав завдяки цьому максимально близьким до народу.

Найпопулярніше питання, каже Вакарчук – чому не пішов у президенти
Так відразу і не скажеш, що фото – з офіціозу

«Перше, що мене питають на всіх зустрічах: чому я не пішов в президенти», – починає виступ Вакарчук і публіка сміється. Бо таки й справді ще до його появи у залі одним із перших прозвучало саме це запитання.

«Мене особисто цікавлять зміни в країні. А місце, де відбуваються найбільші зміни – це парламент. Саме там може реально відбуватися боротьба з корупцією, але на жаль не відбувається. Саме від парламенту залежить економічна ситуація в країні, добробут громадян, безпека, охорона здоров’я, освіта, боротьба із нечесними суддями і так далі», – пояснює свій вибір Вакарчук.

Вакарчук пропонував відразу перейти до запитань-відповідей, але люди наполягли на спітчі

Люди уважно слухають. Час від часу підтримують виступ оплесками.

Вакарчук розповідає, що визначився з політичними планами давно, хоча людям чомусь здавалося, що він вагається. Пояснює: президентські вибори додали ще більше впевненості, коли побачив, яка велика кількість українців хоче змін.

У залі в когось тихо дзвонить телефон. На рінгтоні –  той самий Вакарчук затягує «Якби колись сказала ти мені...».

«Правильна пісня», – кидає Вакарчук і продовжує спітч.

Вакарчук розповів про одну із своїх мрій: повернути престижність професіям військового, вчителя і судді

Багато говорить про свою команду, про тих самих молодих людей і нові обличчя, які стали просто мегапопулярним трендом в українській політиці.

«Скажу термінами математиків. Нові обличчя – це необхідна умова, але – не достатня. Треба, щоб за цими новими обличчями щось стояло, були якісь осмислені ідеї. Кожен може сказати: я – кращий, бо я ніколи не був у владі. Але ніхто не відміняв таких важливих речей, як досвід і професіоналізм. Я пишаюся списком «Голосу» і з впевненістю кажу, що він є найбільш готовим до справжніх змін», – розповів Святослав Вакарчук.

Каже, що порахував: середній вік у списку «Голосу» – 37 років, і він в цій компанії деколи «відчуває себе трохи старим чоловіком». Тим не менше наголошує: за кожним із цих людей – історія успіху та неабияка мотивація змінити країну.

«Якось на мене Гройсман образився за оцих «молодих політиків». Каже: Славко, я ж за тебе на три роки молодший», – посміявся Вакарчук.

«В музичній тусовці про нас ходять легенди. Про те, що ми з «Океаном Ельзи» можемо одну партію голосу записувати по 30 разів. Всі мають думати, що воно в нас так зразу вийшло, з першого разу. Але насправді за цим стоїть важка робота, аж поки результат не буде ідеальним.

Так само ми ставимося до роботи і в політиці. У нас в офісі зараз сто людей і таке враження, що вони працюють цілодобово. Думаю, вони все ж якось сплять, але коли не прийдеш – навіть о третій ночі – там завжди хтось є і над чимось працює», – запевнив Вакарчук.

На сцені Вакарчук тримається невимушено. Мабуть, як ніхто із політиків. Проте навіть поведінкою не нагадує жодного із них

Про Пінчука, хештеги і бджіл

Після промови глядачам пропонують ставити запитання. Першим мікрофон бере знаний в регіоні активіст Сергій Рижков. Цікаво, що кілька місяців тому, під час президентських перегонів, на зустрічі з Анатолієм Гриценком у цій самі залі Рижкову не дали поставити запитання. Щойно він спробував вигукнути, як його обступили охоронці і відтіснили в бік.

Цього разу Рижкову ніхто не заважає і коротко розповісти про «зраду», і попитати в Вакарчука, чи не бере грошей в олігархів.

Він нагадує про «молодого кандидата, який у 2014 році зі сцени обіцяв волинянам, що буде боротися з олігархами».

«Як прізвище?..» – перебиває Вакарчук.

Пояснює: має на увазі Ігоря Гузя, який так «боровся» з олігархатом, що тепер називає Ігоря Палицю побратимом. Саме запитання Рижкова стосувалося зв’язків Вакарчука із Віктором Пінчуком. Як відомо, поширювалась інформація, що саме цей олігарх є таємним спонсором «Голосу».

«Почну із жарту. Ще одна мрія моєї політичної кар’єри – щоб усі нарешті дізналися, що мене звати Святослав (під час запитання Рижков помилково хотів назвати його В’ячеславом, – авт.). Жарти жартами, але я з цим живу вже 44 роки. Батьки мене назвали таким красивим слов’янським ім’ям, а не всі його можуть запам’ятати. Щодо суті запитання: жодного стосунку ні до Пінчука, ні до Коломойського, Ахметова, Фірташа, Порошенка, я і партія «Голос» не мали, не маємо і мати не будемо», – відповів Вакарчук.

Не всі політики дають можливість Рижкову поставити запитання

Цікавилася публіка і появою хештегу #голосуй_не_по_приколу, який Святослав Вакарчук поширив напередодні другого туру президентських виборів. Він запевнив, що це в жодному випадку не було завуальованою підтримкою старої влади, а він дійсно щиро радив кожному українцю не перетворювати вибори на жарт і зробити серйозний зважений вибір.

Ще одна популярна тема – попередній досвід Вакарчука у Верховній Раді, який закінчився складанням мандата.

«Я став першим депутатом, який відмовився від мандата. Я пішов з ради і хтось говорив, що я зрадив виборців… Ні, це вони зрадили. Ті люди, які прийшли в раду і займалися непотребними справами. Якби ви бачили, чим вони там займалися! Я не хотів мати нічого спільного з цими людьми. І не хотів переходити в іншу фракцію, бо ж обрали мене в списку «Нашої України».

Я зробив те, що має зробити чесний чоловік: не тримався за крісло і пішов від людей, з якими мені не по дорозі. Зараз інша справа, бо у нас є своя команда», – розповів Вакарчук і запевнив: він не розчаровувався у самій політиці, бо бачить її єдиним дієвим інструментом, як зробити в країні зміни. Проте на той час це було неможливим через «стіну старих політиків».

Щоб не затягувати час, Вакарчук сам передавав людям у зал мікрофон

«Пане Святослав, перше запитання. У вас є пасіка?» – поцікавився літній чоловік.

«Якщо це натяк на президента Ющенка, то ні, немає…» – не розгубився Вакарчук.

«А знаєте, чому він погано закінчив? Він не розумів одного: повага політика починається із поваги до його електорату…» – продовжив чоловік.

«Думаю, ви маєте на увазі моє запізнення. Я дуже перепрошую, нічого не міг з цим зробити. На виїзді зі Львова попали в затор через якусь аварію, і потім люди в Радехові ніяк не відпускали. Але обіцяю, що буду дуже старатися, щоб такого більше не було.

Нам часто дорікають, що ми затримуємо початок концертів, але уявіть собі ситуацію. Ми приходимо вчасно і готові виступати, але в цей час на стадіоні – лише третина людей, які купили квиток. І як бути? Нехай решту людей, які заплатили гроші, пропускають половину концерту? Тому я досі не знаю, як правильно виходити з подібних ситуцій. А щодо сьогоднішнього запізнення, можу запевнити, що я зробив висновки, і в політичній діяльності більше запізнюватись не буду», – відповів Вакарчук.

Вакарчуку таки дорікнули за його спізнення. Обіцяв виправитись

Хоча кількість запитань, які можна було поставити Вакарчуку, була обмеженою (поспішали на концерт), лучани встигли поцікавитись різним: поверненням окупованих територій, виїздом українців закордон, поганою ситуацією із смертністю українців від хвороб, можливістю відміни посади президента в Україні, децентралізацією…

«Якщо ми не змінимо ситуацію в країні, половина людей – виїде, а інша – вимре», – резюмував Вакарчук розмову і запросив усіх прийти на вибори 21 липня, щоб дати країні шанс для змін.

Вакарчуку підготували детальний аналіз про те, скільки українців помирає через різні хвороби

Стосовно впевненості у силах «Голосу» жартував: якщо рейтинг партії і далі буде рости в такому ж темпі, вони отримають 90% мандатів. «За місяць наш рейтинг зріс в десять разів. Є ще місяць…» – порахував Вакарчук.

Старі хіти про нове

Після зустрічі у «Промені» Святослав Вакарчук запросив усіх на безкоштовний концерт «Океану Ельзи». Послухати легендарний гурт на міському іподромі зібралися тисячі лучан.

Перед тим, як заспівати Вакарчук ще раз оголосив зі сцени, що йде з командою на вибори і представив кількох лідерів «Голосу». Виступив перед лучанами також координатор партії на Волині Віктор Левандовський.

Перед багатотисячним гуртом шанувальників Вакарчук представив частину своєї команди
Виступав і координатор «Голосу» на Волині Віктор Левандовський

«Ми маємо повністю знищити стару систему і запустити нових людей. Нехай старі ідуть геть! Я відчуваю, що після виборів ми проснемося в новій країні!» –  виступив Віктор Левандовський.

Старі пісні, які встигли стати хітами, в контексті виборів звучали по новому. «Скільки нас», «Все буде добре», «Я не здамся без бою» – тисячі лучан підспівували добре знайомі рядки. Та поки невідомо, яка частина із них демонструвала цим підтримку Вакарчуку-політику, а яка – просто «відривалася» під пісні улюбленого гурту…

Концерт зібрав увесь іподром
Навіть злива не розігнала лучан. Ще й кликали Вакарчука на біс
Переглянути фоторепортаж із концерту можна за посиланням

 

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА

Фото: Ірина КАБАНОВА


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина П'яна водійка, міль у супермаркетах і дорога трава. Матюкатись хочеться
Наступна новина Футболіст Федецький йде в нардепи від «Слуги народу»
Останні новини
Схожі новини