У Луцьку відомий бізнесмен та ресторатор Роман Хорзов розповів, як потрапив у ресторанну справу та як зрозумів, що це – його.
26 червня у третьому кінозалі розважального центру «Промінь» зібралися лучани, яких цікавить успішна історія бізнесу. Зустріч відбулася в межах проекту «Школа свідомого громадянина» Громадянського руху «Свідомі» .
«Перший» пропонує своїм читачам найкращі цитати від Романа Хорзова.
ЧИТАТЕ ТАКОЖ: Бізнесмен в тренді - Роман Хорзов: «Ще з радянських часів тягнеться шлейф їсти тільки вдома»
Хочу прибрати слово «успіх», адже не вважаю себе повноцінно успішним. Я людина, яка робить свій шлях.
У 2004-2005 роках мав можливість потрапити на стажування в Німеччину. Тоді я зрозумів, що наш маркетинг – це пустеля. Зараз залишилися ті пережитки. Мало хто розуміє, що від клієнта та гостя потрібно робити сферу обслуговування.
Коли мені запропонували бути маркетинговим директором в «Зефірі», мене пригнічувало, що я з червоним дипломом сиджу в якомусь кафе. Я вважав себе невдахою. Але потім почав варитися в тій каші.
Я перший в своїй групі, хто почав заробляти. Ніхто не розумів, як після навчання ще біжу працювати. Я вчив дітей англійської мови, брав 1 долар за навчання та 50 копійок на проїзд.
Моя формула успіху: «чуйка», помножена на досвід.
Перше враження на 90% правильне. Наш бізнес побудований на емоції, якщо ти її зловив, то майже все готово. Далі йде досвід і фільтрація через мозок.
Мабуть, я десь себе ловив на думці, що концепт «Ротонди» може бути втілений у Луцьку. Диванні експерти казали, що нічого з того не вийде. Можливо, мене це десь зупиняло. Але одного разу я прийшов на «Ротонду» і бачив, як там «ходить» сонце. Ось це емоції, які я почав ловити, і фільтрувати їх через мозок.
Ми просто хотіли закохати людей в концепт, аби вони прийшли і сказали «клас». Самі люди показують, що не так. Де і що відпало, що потрібно заміняти.
Вважаю, що будь-яка людина, яка бере інших на роботу, вона вже соціально відповідальна. Тобто, віддай більше, аніж ти хочеш отримати.
В наших ресторанах ми щиро підходимо до всього. Я щиро злюся, щиро відпочиваю, щиро працюю. Тим людям, які працюють в мене, я кажу, що потрібно бути людяним, щирим і наполегливим.
Все, що відбувається в клубі, залишається в клубі. Це принцип нашого бізнесу. Я забороняю обговорювати гостей на будь-яких рівнях. Я завжди маю бути ready to smile, адже люди мають відчувати себе комфортно.
Рух – це життя, якщо ви не будете рухатися, ви потрапите в полон вашої зони комфорту. Мозок запливає, запливають концепції, ви вже лінитеся. Як каже мій батько, «під лежачого поліцейського тільки пиво тече».
Не бабло головне, а гість.
Взагалі демократизація – це майбутнє. Люди від 60-ти не розуміють, що таке прийти в хороший ресторан в кросах. Людей стає все важче здивувати, вони сприймають ресторани, як щось буденне. В рамках демократизації стріт-фуд – це перше, за чим буде майбутнє.
Моє життєве кредо: «Максимально багато й щиро працювати і так само максимально багато і щиро відпочивати». В мене відпочинок активний, я проводжу багато часу зі сім’єю, їжджу на риболовлю та полювання. Найбільше в мене криза виникає, коли я лежу на дивані.
Подорожі та книги – це те, що дає розвиватися. Те, що я заробляю, я починаю вкладати в те, щоб подорожувати. Там побачив те, там інше. І це в різних сферах. Ти можеш ці ідеї пропустити через себе, тоді ти точно хоча б 2% візьмеш для себе. Так само з книгами. Переймати чийсь досвід – це теж дуже корисно.
Сили насправді є. Ви просто себе жалієте та ниєте, а треба просто брати себе в руки.
Гроші – це важливо. Я не називаю себе благодійником. Мені подобається те, що я зайнятий. В мене є самореалізація. Коли я щиро це роблю, гроші самі йдуть до мене.
Із печального досвіду виніс таке – рахуй, думай і не довіряй.
У Луцьку я живу та роблю фундамент свого бізнесу. Це моє місто, я його люблю.
Текст – Іванна Соломанчук (Перший)
Фото – Роман Домбровський (Перший)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
