«Треба визначати пріоритети і за рік-два завершувати». Микола Буліга. ІНТЕРВ'Ю

«Треба визначати пріоритети і за рік-два завершувати». Микола Буліга. ІНТЕРВ'Ю
Микола Буліга у стінах Волинської обласної ради

Багато років волинянин Микола Буліга - в епіцентрі місцевих політичних передвиборчих перегонів найперше як політтехнолог чи керівник якогось із виборчих штабів.

Він не раз брався за різні політичні проєкти і має безкомпромісну репутацію людини, яка знає, як виграти вибори чи провести у котрусь із рад певну команду чи певну людину. 

Саме же до Волиньради зайшов уперше під час минулої каденції, провівши до представницького органу команду Олега Ляшка. На фініші, правда, ляшківці розсипалися, розійшлися у різні фракції. Микола Буліга у раді попередньої каденції очолював майнову комісію. Допрацьовував як позафракційний. Був членом депгрупи «Патріоти Волині», очолював яку Володимир Бондар і яку створили частина обранців, що вийшли з партії «Солідарність». 

На виборах у 2020-му саме він став одним із 9-ти обранців від нової на ту пору політичної сили партії  «Слуга народу», який зміг легко зайти в раду і продовжити роботу як її депутат. 

 * * *

На запитання, що його мотивувало знову пройти цю дорогу, Микола Миколайович каже: на його рідному окрузі на Ковельщині залишилися ще справи, які хотілося б втілити. 

Це підштовхнуло бізнесмена знову зробити вибір і лишити мандат за собою. 

Говоримо про перший рік у раді 8-го скликання, про дисципліну в лавах «Слуги народу», роботу при новій очільниці партії, майнові клопоти і бюджетні виклики перед Волиньрадою та про те, як вона з ними справляється. 

*Цей матеріал створений у рамках спецпроєкту «Перший в облраді». Спільно з Волинською обласною радою підсумовуємо перший рік каденції.

Для довідки. Микола Буліга. 50 років. Депутат Волиньради Бізнесмен. Директор підприємства «НАТА-БУД». Народився у селі Ситовичі на Ковельщині. У 2015-му вперше став депутатом обласної ради від РПЛ. У 2020-му пройшов у раду від партії «Слуга народу». Член однойменної фракції. Член постійної комісії з питань депутатської діяльності. 

«Прийшли і покликали»

- У місцевому політикумі про вас часто кажуть, що ви людина, яка вміє «зробити вибори». Це завдяки вам «Слуга народу» тепер у Волиньраді? 

- Ні-ні-ні. От минулого раз можна сказати, що Радикальну партію Олега Ляшка я у раду привів. Бо я над цим працював і старався. А партія «Слуга народу» у Волиньраду пройшла на рейтингу президента. 

Якщо я долучився якось, то хіба десь у чомусь допомагав своїм організаційним досвідом і навиками. Багато нових людей прийшло завдяки якимось моїм контактам. Так чи інакше це, мабуть, додало і плюсів, і різноманітності команді. 

- Що вас спонукало піти в облраду вдруге?

- У минулій каденції (а я з Ковельського району родом, і моїм округом була й залишається Ковельщина) я почав там чимало справ, які були незавершені. 

Чесно кажу: мені як рядовому хлопцеві з села депутатська діяльність багато в чому сподобалася саме тим, що я міг допомогти своїм землякам. Були передвиборчі обіцянки, були програми. Я думав, що будучи депутатом облради, можна докласти  більше зусиль і мати результат у покращенні соціально-економічного життя району. 

Тому мотивувало це. А ще - важливою у цьому виборі була думка дуже близької мені людини. 

- А які з проектів вдалося у ту каденцію почати на Ковельщині? 

- Наприклад, перекриття однієї зі шкіл, гроші з державного бюджету на це ми «пробивали» через Олега Ляшка. За кошти обласного бюджету реконструювали в приміщенні школи санвузли. У двох селах зробили вуличне освітлення. Два дитячих майданчики поставили. І подібне, всього одразу не згадаєш. В основному, це такі інфраструктурні речі, які служать не окремим людям, а громадам. 

Я там часто буваю, мене люди особисто знають. І звертаються уже за звичкою. 

От і подумав: я ж від цього ніде не дінуся, тому хоч і особливої цілі балотуватися не було, але коли склалося так, що пропозицію озвучили, то вже обставини й підштовхнули до рішення. 

Прийшли і покликали. Я зважив за і проти - і погодився. 

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Усмішка Легкодуха і демарш на Юріїв день. Як пройшла груднева сесія Волиньради. РЕПОРТАЖ

- Якщо вже зачепили округ, як ви оцінюєте розвиток цієї території? 

- Ковельщина зараз велика. Мій округ (Ковель, Ковельський район, Старовижівський, Ратнівський і частина Турійського) збільшився десь у шість разів. Якщо брати до уваги старий Ковельський район, то в ньому матеріально самодостатні хіба лише місто Ковель і прилеглі громади. А всі інші, у напрямку Маневич, це збиткові території, там немає чим людям зайнятися. 

Я народився на території сучасної Поворської тергромади. До речі, найбільше з ними і співпрацюю зараз. Там в принципі немає нічого. Є військовий лісгосп, який десь чуть податків платить. Є підприємці, які живуть там, а платять податки в Ковелі. 

Тому один із моїх пріоритетів - затягнути, привести туди інвестора. Я ще в попередній каденції почав над цим працювати. Думаю, за наступні 4 роки я це зроблю. Ціль - створення до сотні робочих місць. 

Зайнятість населення - основна проблема цих територій. 

- Як ви вважаєте, яке місце в сесійній залі займає фракція «Слуга народу»? Це опозиція чи ситуативна опозиція, чи як? 

- Особисто я в сесійній залі займаюся тим, чим і займався. 

Будучи депутатом обласної ради, ти маєш багато напрямків, за якими працюєш: і розгляд бюджету, і стан майна комунальної власності, комунальних підприємств. Минулого скликання я очолював майнову комісію, тому ця тема мені близька, найбільш зрозуміла. 

- Але цієї каденції ви не член майнової комісії навіть. Чому не пішли цим же шляхом? 

- Ситуація проста: я був відразу членом майнової комісії, але наш колега, депутат із Каменя-Каширського Сергій Ніщик був у комісії законності та депутатської діяльності. Ми з ним за згодою з керівництвом фракції та облради просто помінялися місцями, бо йому тема майна ближча. 

Тому зараз я секретар в комісії з питань депутатської діяльності. Нас там трьох: я, Олександр Тиводар та Анатолій Вітів, її голова. 

- У минулій каденції рада багато уваги приділила санаторію «Проліску» та змінам у колишніх приміщеннях «Турії», де тепер ліцей. Яке з комунальних підприємств обласної ради потребує уваги зараз, на вашу думку? 

- Найперше хотілося б, аби санаторій «Лісова пісня», який є природною перлиною Волині став ще й інфраструктурною перлиною. У сенсі стану лікувально-оздоровчої бази. Туди їдуть люди з усієї України. Є проблеми, на вирішення яких потрібні колосальні кошти. 

Йдеться про 30 мільйонів на водолікувальний корпус. Тут потрібен час і гроші. 

- А вам не здається, що  те, що стільки  років ніяк не знаходиться фінансування для «Лісової пісня», що його то включають в ДФРР, то викидають звідти, свідчить про те, що заклад підштовхують до приватизації? Готують. Чекають, що рано чи пізно доведеться продавати це майно. В такому ж інтерв’ю ваш колега і бізнесмен Ігор Лех сказав, що вважає, що всі комунальні санаторії треба продати. Згідні з ним?

- На моє глибоке переконання, приватний власник є більш ефективним власником, ніж держава або громада. У більшості випадків. Абсолютним винятком тут є обласні комунальні лікарняні заклади. Разом із тим громада і тут має альтернативу: є безліч приватних медичних закладів. 

А такі, як санаторії, наприклад, і справді краще було б продати в приватні руки. 

ЧИТАТИ ТАКОЖ: «У них навіть термін є «металоломна приватизація». Не хотілося б». Директор Волиньторфу Іван Киричик

Втім, знову ж таки: є багато підводних течій у продажі комунального майна. Тобто можна продати вдало і гарно. А можна загнати в глухий кут, розвалити все і продати за безцінь. Звичайно, так би не хотілося. До честі обласної ради попереднього скликання ми ж не продали жодного і не дали на приватизацію жодного майна комунальних підприємств, хоча можливості були.

Добре це чи погано? Час покаже. Великий плюс, що не дали роздерибанити. 

«Зійшлися оперативно - це плюс, але не подвиг»

- Недавно у партії «Слуга народу» нова керівниця, це Олена Шуляк. У своєму інтерв'ю виданню «Лівий берег» вона  каже, що одне з перших, чим займеться на новій посаді, - аналіз діяльність депутатів, які представляють партію на обласному, міському рівні чи рівні тергромад. Вона говорить, що кожен депутат мусить прозвітувати. І про те, що в принципі не проти застосувати імперативний мандат. Чи відчули ви оцю пильну увагу згори від нового партійного керівництва? 

- Виборча система, за якою ми обиралися, так чи інакше передбачає відповідальність депутата перед партією, від якої він балотувався. Звичайно, депутат отримав прапор, під яким пройшов, і так чи інакше не тільки за нього особисто голосували виборці, а й за політичну силу. А в нашому випадку - це в першу чергу. Однозначно. 

Тому те, що партія вимагає відповідальності, підзвітності і порядності від депутата - це абсолютно нормально і правильно. 

З іншого боку: навіть на рівні ТГ депутат може бути публічно активним і фігурою обласного рівня. Такі обранці, які активні і які ідентифікують себе як член команди партії «Слуга народу», можуть стати кандидатами у списки  до Верховної ради. Це стимул. Керівництво партії не просто примушує щось робити, а пропонує взамовигідну модель співпраці з депутатом будь-якої ради. 

Партія може тримати зв'язок з депутатом як через обласну організацію, так і безпосередньо - через різні месенджери. Саме так налагоджена робота, і я її тільки вітаю. 

- Цікаві ваші думки про імперативний мандат. Пригадую, Ігор Палиця цієї осені проводив з’їзд його партії у замку в Луцьку і згадував про цей механізм. Прилякав, скажімо так, імперативним мандатом. Зараз - тиша. Олена Шуляк теж згадує, що партія буде застосовувати цей механізм як «чистку» в її рядах. А наскільки це реально? 

- Є закон, його застосування є цілком нормальним. Чому партія не може ним користуватися? Кандидат у депутати, йдучи на вибори від партії, мав би це розуміти і не порушувати якихось моральних, етичних норм чи правил партійного життя. 

Інше: як цей закон виписаний і як він буде використовуватися. Ти регулярно порушуєш вимоги чи просто ходиш без шапки - це питання. А те, що його застосують, то чому б і ні?  

- Як у вас взагалі працює фракція? Як побудована робота? Чи узгоджуєте ви голосування? 

- Перед сесією голова фракції нас збирає і розказує про принципові для партії і фракції питання, про політичні заяви, господарські теми. Є проєкти, які потребують нашого злагодженого голосування, це зазвичай якісь  звернення, а є ті, які мають вільне голосування. Далі ми визначаємося.

- Тут показовим було голосування за недовіру голові ОДА. Згодом керівник фракції сказав, що кожен голосував, як вважає за потрібне. Це не було політичне голосування?

- Згадуючи це голосування, варто сказати, що проти недовіри було 8 депутатів. 

- До речі, саме це рішення ради не спрацювало чи спрацювало не так, як очікували, і нині голова ОДА ігнорує сесії, чи це нормально? 

- З моєї точки зору, було б нормальним, якби депутатів від президентської політичної сили збирав на розмову голова адміністрації.  Це зняло б багато непорозумінь і закидів у бік фракції. Були демарші, які багатьом не сподобалися. 

- Часто вам закидають, що голова ОДА і фракція працюють як різні команди. Згідні? 

- Чого? Голова фракції постійно обговорюють питання та справи з Юрієм Погуляйком

Є, правда, попередній досвід губернаторів, коли такі керівники ще тісніше взаємодіяли з обранцями від політсили, що є пропрезидентською. Просто до цього звикли. Можливо, ці публічні демарші і виникли, бо дехто не відчував себе потрібним і не розумів, що робиться. 

- Сьогодні часто можна почути від обранців 8-ї каденції, мовляв, вони працюють більш злагоджено за всіх «попередників», бо розглядають питання швидко, бо не ходять на обіди і так далі. І ніби-то це конструктив. З іншого боку, це може свідчити про те, що більшість просто впевнено тисне на залу і, маючи голоси, диктує стан справ. Ні? 

- Я не бачу в цьому проблеми. Можливо, ця рада неконструктивна в питанні низької політичної культури нашого суспільства. 

Через низьку політичну культуру кожна із рад, яка мала чи має стійку більшість, діяла чи діє більшовицькими методами (це коли більшість диктує свої умови). 

Ця рада не є винятком. У ній є більшість, яка диктує свою політичну волю, не більше того.  Ну, от так вибрали люди. 

- Чим ця каденція інша? За рік уже можна побачити і зробити певні висновки. Дехто каже, що «прийшли молоді» і в них мало досвіду. 

- Молодість це завжди добре, а досвід - справа наживна. 

До речі, виникло питання з майном «Проліска», мене попросили прийти на ефір одного з телеканалів, тоді ж я прикинув: з 8-ми членів майнової комісії ради 7-го скликання, тільки я працюю у цій каденції, ну й Вячеслав Рубльов став депутатом Верховної ради.

Всі інші не пройшли. 

- Які найвагоміші рішення ця рада вже встигла прийняти? От гроші на боротьбу з ковідом, наприклад…

- Складно сказати… Щодо ковіду - теж. Це не подвиг, на мою думку. зійшлися оперативно - плюс звичайно. А перекинути гроші - не досягнення. 

- Як робити далі? Як планувати правильно? Бюджет все менший і менший. 

-Треба визначити кілька важливих пріоритетів і за рік зробити. Бо довгобуди чи недопрацьовані об'єкти - це дорожче. Бігти до фінішу рік чи бігти до фінішу два роки? Це ж очевидно, що дорожче. Так ніде не буде очевидного результату. 

Я обирав би так, аби проєкт за рік-два завершувати. А планувати треба з розрахунку своїх можливостей. Хай це буде одна лікарня чи одна школа, чи хай та ж «Лісова пісня», але взятися і зробити. 

ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Не я змінюю команди». Володимир Дибель про політику, лікарню і депутатство. ІНТЕРВ’Ю

«Якщо з'явиться така група, це - сигнал»

- Усі пишуть, що у голосуваннях важливих проектів у парламенті преидент Зеленський опирається на підтримку депгруп «За майбутнє» та «Довіра», ну й звичайно на фракцію «Слуга народу». От за бюджет, наприклад. Як у вас складається робота із фракцією «За майбутнє» у Волиньраді. В нас інша розстановка сил, але як часто ви голосуєте разом?

- В абсолютній більшості випадків і голосувань йдеться про інтереси волинської громади. Тому таких проблем немає. З керівництвом та заступниками голови фракції нас пов'язують добрі людські стосунки. Ми з усіма ними були в минулій каденції, а знаємо один одного багато років. 

Там, де йдеться про питання, які йдуть в плюс для волинян, ми завжди  діємо в унісон. А політичних питань мало.  Тут ми завжди дивимося, чи це не суперечить позиції нашої партії. Далі визначає керівник фракції, але це ні в якому разі не відбивається на наших людських стосунках із депутатами цієї фракції. 

- Ви як депутат, до речі, відчули оцю зміну керівництва партії нагорі? 

- Так. Відчув. Нова (і ми вже про це згадували) голова партії Олена Шуляк пропонує чимало змін. Можна, наприклад, зібратися з депутатами, написати в партію про те, що ми хочемо до них на прийом з такого-то питання, - і нас покличуть. 

Керівництво партії зараз більше зосередилося власне на партійному будівництві, а не на тому, що відбувається у Верховній раді. 

Олена Шуляк, я вважаю, таким чином зробила величезний крок в регіони. Це плюс. 

- Ви, до речі, не знайомі з Оленою Шуляк? У неї є волинське коріння. 

- Ні. Не знав. 

- Хочеться спитати у вас як в експерта. У Волиньраді можливе створення депгрупи Дмитра Разумкова? Якесь нове угрупування - це реально? 

- Про це можна сказати дуже чесно. Я не бачу в сесійній залі депутатів, які б за своїми чи  ідеологічними переконаннями, чи  ще якимось можливостями туди б пішли. Можливо, десь «в тайні» хтось би про це й мріяв. Але щоб взяти і піти (а це означає порвати з партією), то ні. 

Знову ж таки: для партії це був би ляпас. Навряд чи. Я в це не дуже вірю, то перше. 

Друге: йдучи на це, депутат має розуміти, що це буде обструкція (протидія нормальній роботі, - авт.) і тут в області, і початок процедури застосування імперативного мандату. 

Якщо з'явиться така група, то це сигнал, що якась політична структура делегує туди своїх людей, щоб (усміхається, - авт.) далі зайняти нішу. 

- Щупальця свої просунути. 

- Хай буде так. 

- Чи є у вас претензії до розподілу коштів обласного бюджету? Можливо як у бізнесмена у вас є інше бачення роботи з бюджетом? Десь зовсім скоро вам його приймати чи не приймати…

- Давайте так: у цій раді 64 депутати, а сума бюджету на все явно така, що не задовільнить їх усіх. І бюджет же не обслуговує корисливі інтереси кожного обранця. 

Кожен «тягне» на свій округ, так?  Але це ж не собі в кишеню. Ніхто ще дорогу до села в кишеню собі не поклав. Це роблять для розвитку інфраструктури певної місцевості, бо кожен з депутатів і представляє окрему територію. 

Бюджет не задовольнив би інтереси всіх навіть тоді, якби був удвічі більшим. Ви запитали у мене про бізнесовий підхід. Це питання глибше, ніж бізнесове, бо воно має величезну соціальну складову. Тут все працює інакше, ніж у бізнесі. 

Головне, щоб ці кошти не розкрадалися і приносили користь. Добре: сьогодні одним громадам, завтра - іншим, окей. Вони ж все одно лишаються на Волині. 

Текст: Олена ЛІВІЦЬКА

Фото: Інна МАКСИМЧУК

На правах реклами


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина У Львові почнуть проводити трансплантацію кісткового мозку
Наступна новина Мер Луцька обговорив з міністром передачу дитячої залізниці на баланс міста
Останні новини
Схожі новини