Людмила Адарічева 30 років була завідувачкою педіатричного відділення обласної дитячої лікарні в Слов’янську. Навіть з початку війни понад місяць вони з колегами працювали по кілька годин й надавали консультації онлайн. Згодом пані Людмила з родиною приїхала в Луцьк, де її прихистила Оксана Андрухненко.
Історію Людмили Адарічевої розповідають у рамках соціального проєкту «Пліч-о-пліч».
«До початку повномасштабного вторгнення я жила, працювала все своє життя в місті Слов'янськ Донецької області. Працювала в Дитячій обласній лікарні, завідувала педіатричним відділенням. Ми завжди навчалися, йшли вперед. Але 24 лютого все змінилося. Ми з чоловіком прокинулися від вибухів. Але ще місяць працювали, їздили на роботу під вибухами. Ми бачили, як «Гради» стріляють. І тоді ухвалили рішення, зібрались і поїхали зі Слов'янська», — розповідає Людмила.
Зараз Людмила з онуками живе в лучанки Оксани Андрухненко, яка безплатно дала прихисток родині, не лише допомогла з житлом, а й постійно організовує дозвілля для сім’ї, багато розповідає про Волинь, розраджує, коли бачить, що це необхідно.
Читайте також: У волонтерському пункті в Луцьку для дітей переселенців закупили шкільну форму
«Ми приїхали на початку квітня в Луцьк. Нам порекомендували Оксану. Вона жінка з великої літери. Ми приїхали до неї на добу. Кажемо: «Ми не зможемо ці умови оплачувати — ми лікарі прості». А вона каже: «Та після війни будемо заробляти». Звісно, треба було імплементуватись у місті, де ми знаходимось», — каже пані Людмила.
Людмила працює лікарем-неврологом з дітьми з вадами розвитку. Лікарка оглядає малят до року, якщо були певні труднощі під час пологів, діток із затримкою розвитку, гіперактивністю, дефіцитом уваги, епілепсією чи епілептичним синдромом та будь-якими педіатричними проблемами.
«Щоб якось допомагати, ми почали шукати роботу з місцевого Центру зайнятості. Там нам зустрілися прекрасні люди. Я влаштувалась в один центр приватний і в другій. Я лікую дітей від 3-5 днів до 18 років. Дуже переймаюся дітьми до року, тому що перинатальна патологія – це дуже важливо. І дуже прицільно я займаюся епілепсією. Це дуже великий обсяг. Але це педіатрія, одне слово», — каже Людмила.
Читайте також: На Волині будівельники зі Швеції зводять житло для переселенців. ФОТО
«Мені подобається Луцьк. Дуже теплі люди, пропонують допомогу. Але все життя в нас пройшло на сході. Там — наша домівка, там — могили наших батьків, ми дуже хочемо додому. Коли Україна переможе, звісно, я зрадію, заплачу, зберу речі й поїду додому з великою вдячністю Луцьку», — підсумовує Людмила.
Читайте також: У Рожищі для переселенців облаштували гуртожиток
Читай усі важливі новини в телеграм-каналі ВЕЧІРНІЙ ЛУЦЬК!
