Ми завершили проєкт «Занесло в село» на «Першому», який фіксував особливу Волинь

Чтиво Вчора, 13:40

Кілька слів про зникоме і віру в тих, хто його береже

Коли ми планували проєкт «Занесло в село» на сайті «Перший», коли ми розповіли про цю нашу мрію на платформі «Велика ідея» і оголосили збір коштів від небайдужих, ми не знали, що перший репортаж у нас буде готовий у лютому. В кінці лютого 2022-го. В Україні – війна, відкрите вторгнення, ракетні удари. Ми відійдемо від першого шоку – і за кілька днів будемо думати: а кому треба ці тексти у війну? Хто читатиме про життя сільських громад Волині, якщо всі читають новини про нові обстріли і спротив і якщо всі навколо втрачають?

19 репортажів під рубрикою «Занесло в село». 19 історій про, на наш погляд, цікаві та варті уваги села Волині і їх людей. Насправді ж історій у цих текстах – набагато більше. Ми завершили спецпроєкт «Занесло в село» на сайті «Перший», що виріс із авторського проєкту в соцмережах, завдяки командній роботі редакції «Першого» та Спільнокошту. Авторкою проєкту є журналістка Олена Лівіцька, кураторкою проєкту – головна редакторка «Першого» Ольга Булковська, фотографкою проєкту – Людмила Герасимюк. А співавторами – усі фундатори та читачі.

Фотографка Людмила Герасимюк фіксує «ночовчєтка» у Бузаках

Тепер можемо упевнено подякувати всім, хто своїми донатами переконав і допоміг це втілити. Дякуємо героям цих текстів. Це – особливі люди у кожній сільській громаді. Кожен репортаж був цим громадам медійним майданчиком для того, щоб розповісти про себе: про життя у глибинці, про людей, про перемоги, проблеми, як ці села переживають війну і як борються з труднощами, як ці люди бережуть сокровенне – традиції, які відрізняють одне село від іншого.

Отримали від читачів безліч теплих відгуків. Для багатьох із них ці репортажі стали знайомством із невідомою досі Волинню. Багатьом – підтримкою у розвитку громад.

… Ми розповідали про те, як, для прикладу, староста у селі Хорлупи Василь Грудік, мріє висадити парк у центрі населеного пункту. Бачили каштани, які він для цього вирощує на підвіконні сільради. Слухали про те, як війна завадила цим планам. А за трохи - бачили, як у Хорлупах таких садять парк…

… Ми розповідали про поліський Смідин – унікальне село на п’ять кутків із неповторними традиціями та однією із найяскравіших лідеркою громад Волині Оксаною Піцик. Їли смідинську капусту і записували автентичні рецепти. Оглядали майбутній ЦНАП і розповідали, як у цьому селі колгосп колись звів Будинок культури, де мали приймати цирк і де був передбачений вхід для… слона. Цю частину Будинку культури громаді ще належить повернути до життя. А тим часом сьогодні бачимо, як Смідин одним із перших взяв участь у проєкті з цифрової трансформації адмінпослуг у громадах і відкрив Дія.Центр, де надаватимуть 210 сучасних адмінпослуг.

… Ми їздили у села, які межують із кордоном з республікою білорусь і записували свідчення селян про те, як вони пережили лютий 2022-го. Це важливо. В цьому нам допомагала одна з фундаторок – Ірина Констанкевич.

… У селі Хоцунь на Волині фіксували унікальне у хатах. Саме там, в оселі немічної баби Лівачихи серед ікон і картин ми знайшли Мону Лізу в рушниках. Потім ці кадри облетіли багато медіа.

Дорога до Мельниці

У єдиній вцілілій єврейській хаті

… Ми фіксували історії хуторів Волині, яких давно нема. Які стерли, розвіяли і за якими люди тужать досі. Так було у Забужжі чи у Свидниках.

… Ми розказували історії успішних місцевих підприємців, які тримають села на світі. Як історію Івана Зубчика, фермера із того ж Забужжя. Чи історію Ігоря Савчука із тих же Хорлупів, який тримає кіз і робить сири. Чи історію вірменина Сергія Данієляна зі Свидників, який продає мед. Чи історію про поромівську гойдалку на кордоні з ЄС.

… Ми показали людей, які бережуть самобутнє. Як директор школи із Хоцуня Анатолій Герель чи директор клубу із Невіра Микола Мельник, чи колишня бібліотекарка із Поромова Ніна Бабійчук.

… Ми дістали із закамарків спогадів місцевих людей десятки історій про війни, пришестя совєтів, діяльність УПА, щоб показати, яким було наше минуле і за що ми боремося сьогодні. Продовжуємо боротися.

… Ми писали про зникоме. Як-от село Русовичі, від якого лишилося тільки кілька хат, а решту поглинуло місто Нововолинськ. Розказали про тих, хто тримає Русовичі досі і підняли їхні домашні архіви, щоб лишити слід про те, якими вони були.

Хоцунь. Поріг хати баби Лівачихи

І Мона Ліза там в рушниках...

Десь біля Шацьких озер

… Ми розповідали про села, які є малою батьківщиною наших активних фундаторів, як от маленький Шкурат, де досі розказують, як смажити кров на вечерю, де доживають унікальні хати і де провідниками нам були діти, які проводять там канікули. Тим самим дають шанс селу вижити.

...Ми співали разом із жінками з Острів’я, що в Шацькому краї, та були вражені тим, як вони бережуть ткацтво. Їли пляцки з печі у селі Велимче у слухали місцеву говірку, яка вирізняє це село з-поміж інших. Бачили, як малі Ревушки пробують громадою змінити у селі життя і відновити єдину спільну вцілілу будівлю для заходів та простір навколо неї. Чи як живе село під санаторієм, яке ніхто не помічає, але де є Зіна Калинівна. У Сусвалі розглядали унікальну знахідку часів УПА. В Мельниці слухали, як село стереже костел-руїну. А в Духчі писали про… футбол як фактор успіху громади.

… Ми показали гонорові Затурці, вотчину Вячеслава Липинського і Галшки Гулевичівни, де громада, яка недавно об'єдналася, нащупує шляхи розвитку і гуртується у допомозі ЗСУ та людям, які через війну втратили житло. Познайомили читачів із Марією Мельничук, яка була однією із учасниць гучної справи луцьких шістдесятників, студенткою ходила на літгурток, а потім – на допити у відділок МГБ. Досі розказує вірші, які тоді вчили всупереч забороні.

І тільки, коли проєкт завершився, можемо сказати, що не схибили, коли вирішили писати ці тексти попри війну. Бо тепер нам як кров треба тексти про минуле і про небайдужих: щоб ми знали, за що боремося і – чому. А нашій країні як кров треба якісна журналістика.

Під териконами...

Вдячні кожному, хто підтримав проєкт на платформі «Великої ідеї». Вдячні Kotex Ukraine за партнерство. Менторам – за наставництво.

Нагадуємо:

* Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».

* This publication was produced with the support of the European Union and the International Renaissance Foundation within the framework of the EU4USociety project. Its contents are the sole responsibility of of the authors and do not necessarily reflect the views of the European Union and the International Renaissance Foundation.

Усі репортажі зібрали тут: