24 лютого 2022 року. Посеред ночі розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, яка вже показувала свої імперські амбіції з 2014-го. Того дня у стрічці «Першого» – 70 новин. Нові реалії, новий ритм життя і роботи, нові виклики та загрози.
Редакція розуміла, як важливо саме зараз давати достовірні новини та матеріали, які показуватимуть, чим живе Волинь. Наші авторські тексти – відображення року війни. Найбільше на першому їх створила Віта Сахнік.
російські окупанти зробили внутрішньо переміщеними і біженцями мільйони українців. Їхні історії лягли в основу багатьох матеріалів:
«Я не знаю, чи живі мої рідні». Історії переселенок, які шукають безпеку в Луцьку
Як луцький «Адреналін» став прихистком для біженців, їхніх собак, черепашок і геконів
«Нас розбомбили. А так все нормально». Розповідь переселенки, яка розмальовує укриття у Луцьку
Один із найстрашніших текстів березня 2022-го – про початок вторгнення від анестезіолога Олександра Бєлаша, який перші три тижні війни провів у блокадному Маріуполі, де зараз – майже суцільні руїни. Він розповів про останні миті життя пораненої дівчинки, розбомблений пологовий, відчайдушний порятунок вагітних жінок та їхніх ненароджених дітей. Медик був свідком та безпосереднім учасником історій, які облетіли увесь світ. «Три тижні у пеклі Маріуполя. Розповідь лікаря, який вирвався звідти», – його історія.
За кожним із матеріалів про внутрішньо переміщених – страшний досвід виживання й порятунку. А ще – свідчення злочинів російських окупантів та наслідків «руского міра».
Повномасштабна війна змусила залишити місця проживання і людей із інвалідністю. Вони переважно знайшли прихисток за кордоном: Їхні історії ми теж фіксували. Їх написала Наталя Хвесик.
Як приймають біженців за кордоном: історії лучанок
За кордон на візках та кушетках. Як «Агапе» евакуює людей з інвалідністю
40 годин без сну. Волинянки вивезли 15 дітей з Києва до Швейцарії
А ще ми спробували фіксувати найлютіший лютий Луцька у фото. МОЄ місто сьогодні. 28 лютого – це одини день із життя обласного центру Волині у світлинах. Тоді зробити хоч кілька кадрів було майже нереально. Проте Олені Лівіцькій це вдавалося.
Перші загиблі в обласному центрі Волині. 12 березня 2022-го. Місто оговтується від 4-х ударів крилатих ракет. У центральному луцькому Свято-Троїцькому соборі - велелюдне прощання: тут ховають двох із тих, кого вони вбили у ніч з 11 на 12-те. «Цей Івась вийшов з Іловайська...» – розкажуть про одного з полеглих. Це був наш перший репортаж із похорону. На жаль, за рік повномасштабного вторгнення таких матеріалів ми опублікували сотні. Ціна нашого спротиву й незалежності – дуже висока.
Понад два десятки матеріалів «Перший» створив за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів». Показували та розповідали про те, чим і як живе Волинь у травні-серпні 2022-го.
«Ворог хоче нашої смерті, а ми маємо жити», – Віталій Пясецький. ІНТЕРВ’Ю
Захисники волинського кордону. Хто вони і як минають їхні будні. Фоторепортаж
«Пішов на контракт, бо знав: буде велика війна». Олександр Садовник. Двічі на фронті
росіяни стирають слід України. Розповідь херсонки про життя в окупації
Невидима травма. Як у Луцьку реабілітують військових після контузії
«Місцеві здали позицію. Мама загинула, рятуючи поранених». Історія Оксани Горпініч з 14-ї бригади
«Найважче – дивитися в очі матерів». Лучанка привозить із фронту тіла Героїв. ІНТЕРВ’Ю
«Нам один шлях – в ліс». Репортаж із волинських сіл, де через городи – Білорусь
Обдзвонив три тисячі людей, щоб допомогти зоопарку в Луцьку. Історія благодійника з Німеччини
Друге життя у закинутій лікарні. Фотоісторія з Олики
«У 52 роки треба все починати з нуля», – переселенець з Волновахи Віктор Тищенко. ІНТЕРВ’Ю
Паралельно видання реалізовувало ще один проєкт – «Занесло в село», на який зібрали гроші у 2021-му завдяки внескам читачів на Спільнокошт та підтримці Європейського союзу і Міжнародного фонду «Відродження». Його підсумок та лінки на усі тексти – у матеріалі «Ми завершили проєкт «Занесло в село» на «Першому», який фіксував особливу Волинь».
У грудні 2022-го «Перший» розпочав співпрацю із Лабораторією журналістики суспільного інтересу. У фокусі – життя війни. А географічно публікації охоплюють, крім Волині, й Рівненщину. Ось – кілька з них:
«Рідним сказала, де я, коли вже тиждень була на фронті». Іванка Лемешко, госпітальєрка
«Я не мріяв воювати, але нам не лишили вибору». 28-річний військовий і голова громади на Рівненщині
«У Балаклії ми заїхали на мінне поле». Як волонтери з Рожища допомагають захисникам
«Найважче видаляти номери загиблих воїнів», – волонтер Віталій Гладун
«При кровотечі другого шансу не буває». Рівнянка 8 років вчить військових рятувати себе
«Їхали, куди очі бачили». Як 60 переселенців живуть в колишньому санаторії
«Ми б і до ядерної війни пристосувалися». Переселенець зі Слов’янська готує волинську шаурму
Також у рік повномасштабного вторгнення ми співпрацювали із журналістськими організаціями та всеукраїнкьмми виданнями.
Нас підтримав Український кризовий медіацентр. З ними розповіли історії медиків.
Кілька текстів вийшло у співпраці із ГО «Жінки в медіа». Найважчий із них – про сексуальне насильство під час війни. «Зґвалтовані є героїнями і героями, які вижили», – говорить психологиня заступниця голови Центру «Жіночі перспективи» психологиня Марта Чумало.
За підтримки Волинського пресклубу ми писали матеріали гендерночутливої журналістики. Так з’явилися ці історії:
«Найгірше – коли привожу передачу, а її уже немає кому віддати», – волонтерка-журналістка із Луцька
«Співали і на ставку, і під магазинами». У Локачах дівчата з етногурту зібрали сотні тисяч на армію
«Знайдіть своє місце»: історії чоловіків, які працюють на перемогу в Луцьку
«Я теж боявся. Мене не раз знімали на відео окупанти». Олександр Корняков, фотограф спротиву Херсона
«В українців закінчуються гроші. Європа мусить робити більше», – волонтерка Наталія Ариванюк
Також журналістки видання співпрацюють із платформою пам'яті Меморіал, пишучи для них авторські матеріали. Деякі з них розповідають про Героїв з Волині.
Загинув за кілька днів до повернення додому. Історія багатодітного Героя Євгена Головчака
Війна вносила корективи в роботу. Так з’явилися матеріали на виклики часу.
«Дратує, коли кажуть: живи заради дітей», – дружина загиблого військового Анна Романова. ІНТЕРВ’Ю
«Чекаю, коли звільнять Лисичанськ». 93-річний переселенець пережив голодомор і Другу світову
«Буряти крали навіть вживану білизну». Переселенець з-під Ізюма про окупацію та звільнення села
«Буряти крали навіть вживану білизну». Переселенець з-під Ізюма про окупацію та звільнення села
«Ми не круті перці, які нічого не бояться», – голова громади біля кордону з білоруссю
Волонтерський мурашник в театрі. Як лучани об’єднуються задля перемоги
Лицарі з РПГ. Лучани вчаться стріляти
«Получив за загибшу» - віддай священнику МП. Репортаж із резонансного суду на Волині
А вона продавала квіти. РЕПОРТАЖ з луцького позавчора, бо не було світла
«На жаль, тут тільки найближчі». У центр Луцька вийшли рідні полонених захисників Маріуполя
«Вовки всього світу тут». Литовський бандерівець зібрав у Луцьку іноземних інструкторів. ІНТЕРВ’Ю
«Марія, я же чєчєнєц», - казав мені Джохар Дудаєв». СВОЯ ІСТОРІЯ
На схід – посилки, додому – трофеї. Як працює «Військова пошта»
Бізнесмени стали волонтерами. Історія об’єднання «Укриття – Нововолинськ»
«За день вивозили по три вантажівки вибухівки». Розмова з луцькими саперами поліції
«Вбивали за дзвінок до рідних»: переселенки з Київщини про життя в окупації
Це, звичайно, далеко не повний перелік авторських текстів року повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ми також робили передруки важливих, на нашу думку, матеріалів колег, аби саме наші читачі могли бачити повнішу картину воєнного буття краю. Ці статті та місцеві й всеукраїнські новини з’являлися у нас на сайті завдяки праці редакторок стрічки, кожна з яких була потужним гвинтиком медіамеханізму «Першого».
А професійним здобутком 2022-го головна редакторка видання Ольга Булковська, яка, до слова, теж намагалася викроїти час для авторських матеріалів, вважає, є те, що команда «Першого» перемогла у номінації престижного конкурсу «Честь професії». Журналістка Віта Сахнік та фотографиня Людмила Герасимюк вибороли перемогу в номінації «Найкращий репортаж у локальному медіа» в загальнонаціональному конкурсі. Всі наші авторсьскі матеріали від лютого 2022-го ви бачите очима Люди.
Вистояли, змогли не просто залишитися на плаву, а багато та якісно працювати. Продовжимо створювати літопис протистояння російським окупантам і цього, як ми впевнені, переможного року. Залишайтеся з нами. Нам важливо знати, що «Перший» читають.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
